Жанри літератури: дитяча розповідь


Жанри літератури: дитяча розповідь

Жанри дитячої літератури – це величезна різноманітність найрізноманітніших форм, які характеризуються використанням тих чи інших художніх засобів виразності і різних прийомів, певною тематикою і впливом на дитину.

Розповідь традиційно вважається одним з найбільш популярних жанрів літератури для дітей, так як припускає невеликий обсяг, цікавий сюжет і розкриття тієї чи іншої проблематики. Крім того, як правило, розповідь володіє певним зв’язком зі сформованими традиціями усної народної творчості, завдяки чому в значній мірі спрощується сприйняття тексту маленькими читачами.

Основою розповіді може виступити будь-який випадок з життя, обов’язково максимально реалістичний, щоб дитина могла повірити в те, що подібне могло б статися і з ним. Літературна форма передбачає досить простий сюжет, композиційно – пряму послідовність подій (в хронологічному порядку). Кількість діючих героїв невелика. Найчастіше це один головний персонаж (дитина), а також його батьки або друзі, сусіди, знайомі, чужі люди і т.д. Всі події розвиваються динамічно, протягом невеликого відрізка часу.

На відміну від народної казки, яка призначена для зовсім маленьких, розповідь не передбачає умовно-схематичні характери героїв. Як відзначають дослідники, персонажам оповідань в першу чергу повинен бути притаманний певний психологізм, так як автора цікавить саме психологія дитини, особливості її розвитку як особистості, становлення як члена суспільства. З цієї причини навіть гумористичні розповіді припускають особливу увагу до вчинків, переживань, думок героя, а за комічною ситуацією обов’язково має проглядатися сприйняття дитиною світу дорослих людей.

Для того, щоб створити образ, автори використовують різні прийоми та художні засоби. Так, в оповіданнях нерідко можна зустріти безліч портретних описів, вміщується велика кількість діалогів, завдяки яким можна розкрити внутрішній неповторний образ головного героя – маленької людини, яка дорослішає, пізнає світ, втрачає певні ілюзії і набуває досвіду спілкування, адаптації до реалій, тим чи іншим подіям.

Досить часто для додання реалістичності розповіді автор довіряє оповідання головному герою, вводячи пряму мову. Про свої почуття та переживання, думки розповідає сам персонаж, що дає можливість дитині максимально точно зрозуміти всі тонкощі і проектувати розказане на своє власне життя, замислюватися, як би він вчинив в тій чи іншій ситуації.

Вибір стилістичних засобів безпосередньо залежить від того, якій темі присвячений розповідь. Так, якщо розповідь ведеться про революцію чи війну, вона більше насичена подіями, якщо про природу – тут більше описів. Коли автор розповідає про певну подію в житті дитини, яка змінила його світогляд, змусила подорослішати, тоді більша увага приділяється психологічним тонкощам – деталям, змінам у характері, мови і т.д. Серед основних стилістичних прийомів можна відзначити такі, як прозорість і лаконічність композиції, увага до особистості персонажа, переважання розповідного початку, використання живої розмовної мови.

Автор: diana

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 1560

Мiтки:

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!