Як написати бестселер. Частина 9


Сергій Пархоменко

3.Ольга Морозова, головний редактор «Іноземки» і «КоЛибри», власник «Видавництва Ольги Морозової»: «Потрібно знайти незайняту нішу»

Я не знаю, як я вибираю книги, – іду як пес по сліду. Є, звичайно, така проста і очевидна річ, як модна тема. Модним в свій час став Акунін, модним став Палєвін. Потрібно в цьому величезному обсязі тексту спробувати знайти незайняту нішу. Якщо ніша не зайнята, то це може зіграти. Адже всі топчуться на одному і тому ж полі. Ось зараз я буду розкручувати Олега Сивуна. Ми подавали на «Національний бестселер» – там він трохи не добрав до шорт-листа. Завтра буде отримувати Нову Пушкінську премію. Коли я його вибрала, у нього не було ніякої Пушкінської премії – він тільки номінувався. Мені у нього шалено сподобалася щирість інтонації.

4.Сергій Пархоменко, директор видавництва Corpus: «Автор повинен бути не менш цікавий, ніж його книга»

Є загальне враження від тексту, яке або виявляється вірним, або ні. Є подання видавця про запити різних груп читачів. У цьому полягає видавнича творчість – талант тонко відчувати ці потреби.

Найважливішими елементами потенційного бестселера є три речі. По-перше, літературна якість тексту – не будь-яку книгу можна зробити бестселером. По-друге, це ясна адреса, розуміння того, хто читач в соціальному сенсі, віковому, освітньому. І за яких обставин ця книга може виявитися цьому читачеві потрібною. Що це таке – подарунок, підручник життя, розвага, наприклад, на пляжі. І третій найважливіший інгредієнт – це постать автора. Автор повинен бути не менш цікавий, ніж його книга. Він повинен бути живий, він сам по собі повинен бути подією. Вихід книги ніколи не стає великою подією, якщо не стає подією поява на публіці автора. Цікавою, в чомусь загадковою фігурою. Цікавлячись автором, люди цікавляться книгою.

5.Олександр Шаталов, критик, ведучий програми «Домашнє читання»:

Перш ніж писати бестселер, потрібно зрозуміти, як він буде піаритись, оскільки видавці, за винятком пари найбільших, не вкладають великі гроші в пряму рекламу книг. Тому необхідно залучити когось, хто вже добре відомий. Це може бути, наприклад, медійний автор – невипадково йшло полювання за такими персонажами, як Ксенія Собчак та Андрій Малахов. Будь-який продукт, підписаний цими іменами, буде бестселером.

Можна ще взяти тему, яка добре відома. Наприклад, це може бути виробничий роман. Я впевнений, що бестселером став би роман, що розповідає про компанію Bosco di Ciliegi. У всякому разі в Москві. Або роман про Перший канал – про Костянтина Ернста, про його співробітників. Вся ця інформація є в інтернеті, не треба навіть зустрічатися ні з ким. Трохи по-іншому називаєш персонажів – і все, кожен прочитає набір персоніфікованої інформації з сайту. Те, що робив колись Достоєвський, вишукуючи сюжети в місцевій пресі, ми можемо робити, звертаючись до розслідувань журналістів.

За цим же принципом починала працювати Оксана Робскі, яка відкрила тему Рубльовки і на ній в’їхала у літературу. Звичайно, важлива сюжетність: народився, полюбив, змінив, помер. Так пише Акунін. Інше не важливо. Якщо ми відкриємо текст, то великої різниці між тим, що пише Мінаєв, і тим, що пише Мамлеев, не побачимо: в обох досить неохайна проза. Але один вважається попсовим автором, а другий – класиком. В даному випадку репутація виявляється важливішою, ніж текст.

Автор: diana

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 131

Мiтки:

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!