Жов 15, 2012 - Новини    Прокоментуй!

Владислав Виставний: «Фантастика – література мрії!»


Владислав Виставний: «Фантастика - література мрії!»

Владислав Виставний переконаний: хочеш схуднути – напиши книгу. Книги Владислава видаються у всіх великих видавництвах, що випускають фантастику. З його ім’ям пов’язані такі популярні міжавторські цикли, як «STALKER», «Кремль 2222», «Лінія героїв» та ін. Про особливості участі в одному проекті з іншими авторами ми і поговорили з письменником.

Пошуки та експерименти

- Владислав, самі себе ви називаєте «розвиваючимся автором». Озираючись назад, можете простежити еволюцію ваших книг? Чого ви вже домоглися і як змінилися погляди?

- Головне, чого я добився, як мені здається – це навчився краще розуміти (або відчувати) читача. Це тільки спочатку вважаєш себе «творцем», якого, якщо чогось не змітають з полиць книгарень, значить – просто «не розуміють», не доросли до його «геніальності». Але читач-то все чудово розуміє – з ним треба вчитися спілкуватися. При цьому не заграючи і не йдучи на поводу у поганого смаку. Хотілося б вірити, що мені вдалося знайти якусь грань між своїм власним світовідчуттям і смаками читачів. Ну і рано ще озиратися назад: є до чого прагнути.

- Чи є автори-фантасти, на яких хотілося б рівнятися, або ви прихильник створення самобутнього стилю?

- Рівнятися – в хорошому сенсі слова – хотілося б на братів Стругацьких, Станіслава Лема, Івана Єфремова, Кіра Буличова. Але марно намагатися наслідувати їх – вони стали саме тими, хто є, як раз завдяки власній неповторності. Я читаю, захоплююсь, заздрю – і йду своєю дорогою.

- Як ви ставитеся до критики? Привід задуматися і щось змінити чи «всім не догодиш»?

- Всім, дійсно, не догодиш. Я зустрічав, скажімо, зневажливі відгуки про творчість братів Стругацьких (!), Причому від «маститих» сучасних авторів (які, на мою думку, Стругацьким-то в підметки не годяться). Уявляєте? Але справа навіть не в цьому. У якийсь момент починаєш знаходити власну точку зору, чітко розуміти для себе, «що добре, а що погано» в літературному сенсі. Це стрижень, який не дає збитися з шляху істинного. Але, безумовно, ділова і стоїть критика приймається з великою увагою і враховується в роботі.

- Ви пишете в різних жанрах. Чи означає це, що ви ще перебуваєте в пошуку своєї літературної ніші? У якому жанрі вам найкомфортніше писати (контркультура, наукова фантастика, фентезі і т. д.)?

- Мені цікаво експериментувати з жанрами. Знову ж таки, хочеться знайти свого читача, бо в кінцевому рахунку, для нього все це і робиться. Пишу я з однаковим задоволенням у різних жанрах, але особливо подобається хоррор, трилер, містика – на межі нашої з вами реальності і нез’ясовного. На практиці всі ці жанри переплітаються, елементи будь-якого з них можна знайти в різних моїх речах.

Всюдисущий жанр фантастики

- Що ви думаєте про російських літературних преміях в галузі фантастики? Наскільки підсумки премій відповідають читацьким попитом?

- Ставлюся двояко: дадуть – співатиму, якщо дадуть грошима – навіть станцюю джигу. Не дадуть – ну і що з того? До читацького попиту і тиражами наші російські премії, по-моєму, не мають практично ніякого відношення (крім, хіба що, премії «Фантаст року”, яка, ніби як, виводиться на основі максимальних тиражів).

- Чим зумовлена популярність жанру фантастики, і чим конкретно вас приваблює цей жанр?

- Почнемо з того, що фантастика – абсолютно домінуючий жанр у літературі. Він може ховатися під виглядом детектива, історичного роману, мейнстріму і так далі, починаючи з класики. Хоч «Божественну комедію» візьмемо, хоч «Фауста». Які зараз найпопулярніші автори? Толкін, Стівен Кінг і Джоан Роулінг – майже 100-відсоткова фантастика. Так, я про вампірські саги забув. Ну а фантастика як така цікава читачеві насамперед тим, що це – література мрії. Вона дає можливість відсторонитися від тяжкій «битовухи», підняти голову до зоряного неба, відчути в собі небувалі сили, побачити нові горизонти, поставити небувалі мети … Загалом, відчути, що ти – щось більше, ніж машина для їжі, сну і заробляння грошей.

- Ви працюєте в напрямку некласичної фантастики (ваші читачі назвали її соціально-психологічної). Важлива і потрібна класика взагалі?

- Ви мене зараз здивували – сам я і поняття не мав, що пишу саме таку фантастику. Правда в тому, що дійсно – хочеться піти трохи в сторону від накатаного шляху, щоб глянути, що там, у темряві. Ну а класика, безумовно, потрібна. Весь «авангард» росте з класики. Ми як ті «карлики, стоять на плечах гігантів» – всього лише продовжуємо розпочату великими авторами, тими ж Верном, Уеллсом. Ну а у тих були свої вчителі. І так далі.

Про спільну та індивідуальну творчість

- Що вам дала участь у міжавторських циклах? Які переваги і недоліки спільної творчості?

- Досвід, безумовно, цікавий. У компанії з іншими авторами працювати непросто, адже всі вони – талановиті люди зі своїм унікальним світосприйняттям. Думаю, основний тягар тут лягає на редакторів, що координують проекти. Ось вже кому доводиться несолодко! Це як величезні пазли збирати – та тільки пазл до пазла підходити не бажає – доводиться молотком да ножицями орудувати. Що до межавторскіх проектів в цілому – то і тенденція ця характерна: читачі не особливо бажають бачити нове, вони хочуть нескінченних варіацій на знайомі теми. Це теж не новина: горезвісні серіали будуються за тим же принципом. І «межавторская» складова виникає в літературі, мабуть, лише тому, що один автор просто не в змозі видавати повноцінний роман кожні два тижні. Раніше книгу могли писати рік, два, десять років. Зараз така затія не має сенсу. Не тільки фінансового – читач неабияк переситився, «зіпсувся» на морі «халявних» мережевих текстів і навряд чи оцінить по гідності навіть самий сильний шедевр «десятирічної витримки». Скоріше, навпаки. Звичайно, куди як цікавіше виділитися як «автор в собі», поза циклів і проектів. За це і б’ємося, попутно розвиваючи проекти.

- Є бажання випустити власний цикл / серію?

- Та, власне, один мій цикл вже запущений в рамках межавторского проекту «Д.Н.К.». Я відкрив його своїм романом «Злий». Цикл в жанрі старого доброго постапокаліпсіса, в який я намагаюся внести деякі інтелектуальні нотки. Є бажання запустити цикл в жанрі містичного трилера з елементами хоррору (перший роман уже написаний, але поки видавництво не визначилося).

Електронні книги і піратство

- Ваша друга освіта – юридична. У зв’язку з цим питання як до письменника і фахівця з юриспруденції: як побороти піратство в Росії?

- Юридична – моя перша освіта. У мене 2 курсові роботи з авторського права, в дипломній роботі я теж по ньому пройшовся. Побороти піратство в Росії можна одним-єдиним способом – так само, як у США та інших розвинених країнах, де до інтелектуального злодійства відносяться точно так само, як до кишенькового і квартирному: злодіїв треба садити. Коли реально посадять перші сто (або тисячу) несумлінних скачівателей (читачів, слухачів, глядачів) – запевняю вас, в інтернеті красти стануть менше і почнуть активно купувати легальні ресурси. Це як з ПДР: штрафи задерли, повісили камери, права відбирають. Всі бурчать – але в масі їздити стали акуратніше. Але потрібна правова база і воля держави, а не одні благі побажання. Тут держава повинна зробити вибір: або ми захищаємо інтелектуальну власність (і цінуємо і вкладаємо гроші в розум, талант і час авторів) або професійні автори плюють на все і йдуть туди, де їх праця справді цінують. А читачі будуть давитися нескінченними графоманські опусами, тоннами вивалюється в мережу – мовляв, «оціните мою творчість». А може, нарешті, класику почнуть читати?

- Як ви думаєте, чи починають люди більше читати з появою електронних пристроїв для читання?

- Думаю, в електронному вигляді люди дійсно читають більше. Тільки, ось, якісніше чи що? Електронний текст доступніше, а тому легковагих його сприйняття, він не має тієї сили впливу, як колись паперова книга. У голову приходить вислів «інфляція літератури». Текстів читається більше, цінність їх для читача – менше.

- Ви читаєте електронні книги? Якщо так, то на якому пристрої?

- Зізнаюся, грішний. Читаю. Навіть ту саму класику, яку маю на папері, іноді читаю з екрану. Просто дійсно зручно. У неком фантастичному романі у своєму піонерському дитинстві, в 80-х роках із заздрістю читав, як усі жителі Землі знаходять будь-яку потрібну їм книгу на «планшетками» (саме так!). А при необхідності – роздруковують в паперовий тому. Це здавалося чимось позамежним! І ось же іронія – я в тому самому майбутньому, яке перевершило найсміливіші фантазії. І у мене – та сама заповітна планшетка … Тільки, як виявилося, у цього досягнення цивілізації є й темні сторони (про що ми і говорили вище).

До речі, у мене айпед.

Автор: alias

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 78

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!