Створюємо бестселер. Частина 2


Створюємо бестселер. Частина 2

3.Бестселер – це герой і колектив.

Літературного героя, як і короля в театральній п’єсі, гріє свита. Свита Д’Артаньяна – три мушкетери, Атос, Портос і Араміс. До речі – чому саме три, а не тридцять три богатирі-мушкетери? Відповідь лежить в області психології. Здібності людини обмежені, а його свідомість влаштована так, що може добре сприймати тільки вузьке коло предметів. Персонажів на головних ролях повинно бути не більше трьох-чотирьох – інакше читач все одно почне їх плутати і забувати. Першими це зрозуміли письменники, і лише набагато пізніше – експерти з реклами та маркетингу.

Дивна річ – образи чотирьох мушкетерів повністю збігаються з основними типами людських характерів. Хоча навряд чи Дюма читав психологічні трактати – та й чи існувала в його часи така наука, як психологія? Напевно, вся справа в тому, що будь-який хороший письменник – природжений психолог, або, як говорили в колишню епоху “інженер людських душ”. Так само, як будь-який гасконець, словами Михайла Боярського, виконавця ролі Д’Артаньяна в російській серіалі, – “з дитинства академік”.

4.Бестселер – це антигерой.

Життя – це боротьба, тому літературному верблюду необхідний другий горб. Герой, який виступає на боці добра, немислимий без антигероя, що представляє сили зла, краще – декількох антигероїв. Зло в літературі, як і в житті, ієрархічно, і втілюється, як правило, в особі одного головного антигероя і декількох другорядних, хоча часом вельми енергійних лиходіїв.

У чому сенс “глобалізації” зла? Очевидно, що чим масштабніша фігура лиходія, тим вище заслуги героя; перемогти дракона набагато престижніше, ніж затримати дрібного хулігана. Література – не життя, хоча і вважається її відображенням. У повсякденному житті неприємності відбуваються з багатьох джерел. На службі це злий начальник, при зміні роботи заміщається своїм клоном; на вулиці – п’яний хуліган або злодюжка, кожен раз новий; в будь-якій установі, в благодіяння якого ми потребуємо, чекає не дочекається нашої появи досвідчений бюрократ – хам і хабарник. Місце проживання та сім’ю люди міняють рідко, тому вдома ми зазвичай знаємо, звідки чекати прикрощів, – хоча трапляються і сюрпризи. Але зло життя – це дрібний біс. Завдання літератури – боротьба з глобальним злом.

Крім філософських причин, поява головного антигероя має і своє технологічне пояснення. Лиходії, особливо якщо вони зображені талановитою рукою, набагато цікавіші позитивних персонажів, проте їх число також обмежено межами людського сприйняття. Лиходій будує підступи героєві, і одночасно просуває вперед сюжет твору. Герой сміливо трощить всі зведені на його шляху перешкоди. Добро торжествує, зло зазнає поразки.

Однак хто тоді залишиться в крамниці, щоб створювати протидію героєві і нагнітати конфлікт? Бутафорські лиходії з пап’є-маше малоцікаві читачеві, а вигадувати щоразу замість померлого супостата новий яскравий образ занадто утомливо, не кажучи вже про те, що це руйнує сюжетну лінію книги.

Існує два виходи. Перший – це додання антигерою властивості невразливості. Однак лиходій, при кожному ударі об землю оберталося Кощієм Безсмертний, нудний для читача, – не кажучи вже про те, що такий типаж антипедагогічний, тому що наводить на роздуми про безглуздість боротьби зі злом. Більш ефективний інший варіант.

Зло, якому протистоїть герой, неоднорідне. Воно не тільки діє, але і мислить, – по-своєму, по-злодійськи. Ця місія покладена на головного антигероя – ідеолога й організатора. Дія, поєднане з небезпекою понести відплату за вчинені лиходійства, покладено на його агентів – дрібних бісів.

Антигерой не повинен затьмарювати масштабом своєї особистості героя, але краще, якщо він теж був непересічною людиною – або істотою. Між іншим: знавці творчості Пушкіна присвятили чимало зусиль дослідженню життя вбивці Пушкіна, барона Дантеса. І з задоволенням прийшли до висновку, що той був не простим “ловцем щастя і чинів”, а вельми навіть непересічною людиною.

Автор: diana

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 194

Мiтки:

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!