Вер 26, 2012 - Факти    Прокоментуй!

Привид Артура Конан Дойла


 

Артур Конан Дойл

Артур Конан Дойл здобув славу не тільки завдяки захоплюючим оповіданням про неперевершеного детектива Шерлока Холмса, але і через свої дослідницькі здобутки у сферах всього загадкового. Більш за все письменника цікавив феномен життя після смерті. Об’їздивши майже весь світ з лекціями, він доводив, що «земне життя не більш ніж ілюзія, а справжнє осмислене буття починається після смерті».

У 1969 році в Англії були опубліковані сторінки щоденника вдови письменника Джин, з яких стало відомо, що  «після смерті  Артур немов живий чотири рази відвідував вдову, докладно описуючи своє потойбічне життя». 37 років потому щоденник видали окремою книгою. Подія стала сенсацією. Книга має інтригуючу назву «Конан Дойл заговорив».

22 серпня 1930 року Джин Конан Дойл вперше розповіла про так зване «побачення» з привидом чоловіка:
«Я лежала на канапі і раптом мене розбудило сильне деренчання вікон, з яких зі дзвоном вивалилося і розбилося скло. Час наближався до 9 години ранку. Вітру не було. Тим не менше незабаром почали вібрувати всі без винятку вікна. Що б це означало? Поки я спостерігала за тим, що коїться, поза полем мого зору сформувалася людська фігура. Вона була з яскравого світла і колихалася, повиснувши над роялем. Я, тремтячі від страху очікувала, що буде далі. Далі ця фігура стала «восковою», тобто матеріальною, твердою. Я впізнала в ній дорогого мені чоловіка. Забувши про його обіцянку відвідувати мене навіть після смерті, я пройнялася жахом і з криками про допомогу схопилася з канапи і побігла до дверей. Позбігалися домашні. Збентежені та збиті з пантелику, ми прийняли рішення ночувати у вітальні, поки все не заспокоїться. Вночі, близько чотирьох годин, нам всім привидівся привид. Стояв він, спираючись на сріблясту тростину, посеред вітальні. Привид голосно заговорив. Його голосу не чув ніхто, окрім мене. Привид читав псалми. За життя чоловік не був релігійним і псалмів знати не міг. Раптово привид розтаяв, розтікся наче віск. Як не дивно, це був спавжній віск. Я проплакала до ранку. Діти довго були не в собі».

Привид Конан Дойла не з’являвся аж до 21 грудня 1930 року. Домашні відпочивали кожен у своїй кімнаті. Джин почала подумувати, що серпнева зустріч з примарою Конан Дойла більше не повториться. Згодом жінка почала заспокоювати себе, що  ніякої зустрічі не було, що це не більше ніж  групові галюцінації, спровоковані болем від втрати близької людини. Ці думки зникли, коли вранці рівно о 10 годині 30 хвилин на фоні вікна вітальні виник «живіший за усіх живих Артур Конан Дойл» і запропонував переконатися в тому, що його поява його аж ніяк не сон. А для цього він дасть відповідь на будь-яке особисте питання. Джин нічого не лишалося, окрім як погодитися на таку пропозицію, так як вважала цей варіант єдиним свідченням «особистості» примари. І що ж? Вдова пише:

«Коли я спитала, куди поділася обручка Артура і дублікат ключа від нашого домашнього сейфа, які я довго і безуспішно шукала, ці речі впали до моїх ніг. Я попрохала привида більше не з’являтися і не турбувати мене, бо ще однієї такої зустрічі не переживу, але на це я отримала незадовільну відповідь. Подібна грубість була абсолютно не властива Артуру. Чи він переді мною? Мабуть привид прочитав мої думки і запропонував заглянути до  фотоальбому, який лежав в кабінеті. Поглянувши на знімки, я оніміла. На всіх фотографіях дехто невідомий відобразив мене, розмовляючою з привидом чоловіка. Мої зустрічі закінчилися нервовим зривом».

За життя  Артур Конан Дойл називав феномен, з яким зіткнулися його вдова та діти, гоміном з того світу. Після смерті, щоб ніхто не сумнівався в його духовному здоров’ї, він на практиці вдався до улюбленого логічного постулату Шопенгауера, згідно з яким «збіг безлічі незалежних свідчень – доказ їх істинності». Цілком можливо, що так воно і є. Навіть якщо це не зовсім так, сам по собі феномен є надзвичайно цікавим і потребує вивчення.

Автор: tanya

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 2029

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!