Вер 29, 2012 - Факти    Прокоментуй!

Недитячі казки. Частина 1


 

Казки

Сучасні педагоги та психологи все частіше скаржаться, що народні казки аж надто жорстокі для дітей. Якщо б вони тільки  уявляли, що насправді батьки розповідають дітям вже відредаговані версії «чарівних» історій. Оригінальні сюжети були куди більш натуралістичними та жорстокими.

Візьмемо, наприклад, усім знайому з пелюшок казку про сплячу красуню. Чи знали ви, що ця прекрасна дівчина  була розбуджена не зовсім поцілунком прекрасного принца? Інша версія цієї історії 1636 року, свідчить, що проїжджий король згвалтував сплячу мертвим сном дівицю і відправився собі подорожувати далі. У казці про Попелюшку сестри, аби приміряти черевичок, відрубують собі по пів стопи, а що до Білосніжки, то зла королева не стільки хотіла її серце, скільки тіло …

Багато хто певно захоче спитати: як можна було розповідати такі «казки» дітям?! Вчені та фольклористи пояснюють це так: казки – це усна народна творчість, і дорослі розповідали дітям теж, що і дорослим. Те, що їм самим розповідали, або те, що вони десь почули.

Мало хто сьогодні знає про двох людей, які зробили неоціненний внесок в історію, зберігши для майбутніх поколінь прекрасні зразки«усної народної творчості». Один із них – італієць Джамбаттіста Базіле – автор «Казки казок»1636 року, яка містила п’ятьдесят сицилійських казок .

Іншим був знаменитий французький письменник Шарль Перро. Його книга, що містить вісім казок, вийшла в 1697 році. Більшість з них стали класикою, серед них«Попелюшка»,«Синій птах»,«Спляча красуня»,«Хлопчик-мізинчик». Отож, вимикайте, дітки світло – татко розповість вам нову казку.

«Спляча красуня»

Коли вона народилася, одна чаклунка передбачила їй жахливу смерть – вона помре від уколу отруєного веретена. Батько дівчинки наказав прибрати з палацу усі веретена, але красуня все-таки вкололася веретеном і впала замертво. Невтішний батько, посадив тіло дочки на оксамитовий трон і наказав віднести його до невеликого будиночку в лісі.

Будиночок зачинили і пішли собі, аби ніколи туди  не вертатися.
І от одного разу в тих краях полював чужоземний король. Несподівано його сокіл вирвався з рук і полетів від нього. Король рушив за ним і наткнувся на той самий будиночок, де була дівчина. Вирішивши, що сокіл міг залетіти до нього, король вліз через вікно до будиночка і побачив там принцесу.

Вирішивши, що дівчина спить, король почав будити її, але нічого не допомагало.  Будучи причарованим красою дівчини, король вирішив перенести  її на ліжко і «зірвати квітку кохання». Потім, покинувши принцесу на ліжку, кавалер повернувся до свого королівства і забув про цей інцидент.
Минуло декілька місяців. Одного прекрасного дня принцеса народила двійнят – хлопчика та дівчинку, які лежали поруч і смоктали її груди. Скільки б це ще тривало – невідомо, якби одного разу хлопчик не почав смоктати її палець – той самий, який принцеса вколола веретеном.

Шип від веретена, що отруїв дівчину вискочив, і вона прокинулася, зрозумівши, що вона знаходиться в повній самоті, в покинутому будиночку, та ще й з двома немовлятами.
Тим часом король, раптово згадує про сплячу красуню і вирішує  знову поїхати на «полювання». Завітавши до покинутого будиночка, він знаходить там принцесу з немовлятами. Король зізнається принцесі, про те, що накоїв і навіть затримується там на кілька днів. Але, потім він все-таки поїхав, щоправда, пообіцявши принцесі незабаром повернутися за нею та дітьми. За ці дні вони встигли покохати один одного.

Коли король повернувся додому, він все ніяк не міг забути про зустріч з прекрасною принцесою. Щоночі він залишав свій палац, приходив до свого саду і згадував про прекрасну принцесу і дітей – дівчинку на ім’я Луна та хлопчика на ім’я Сонце.
Але дружина короля, якій він нічого не розповів ні про принцесу, ні про новонароджених дітей  -  запідозрила щось погане. Спочатку вона допитувала одного з королівських підданих, а потім вирішила перехопити гінця з листом до принцеси.
Тим часом, ні про що не підозрююча принцеса швидко взяла дітей і відправилася в палац до короля. Вона не знала, що королева наказала спіймати всіх, вбити малюків та приготувати з них страву, аби подати її королю на вечерю.

Але злісній королеві і цього було замало. Засліплена бажанням помститися, вона наказала слугам привести до неї саму принцесу. «Мерзенна тварюка! – Кричала королева- Я вб’ю тебе!» Дівчина плакала та виправдовувалася, що вона не винна – король позбавив її цноти, поки вона спала. Та королева була безжалісна. «Розпаліть багаття і киньте її туди!» – Сказала вона слугам.
Принцеса попрохала виконати її останнє бажання – перед смертю вона хотіла роздягнутися. Її одяг був розшитий золотом і прикрашений дрогоцінним камінням, тому жадібна королева, поміркувавши, погодилася.
Принцеса почала роздягатися, але дуже повільно. Знімаючи з себе кожну річ, вона гучно і жалібно кричала. Король почув ці стони і увірвався до підземелля, збивши королеву з ніг і побажав повернути своїх дітей.

«Ти їх з’їв!» – Відповіла королева. Король заридав від розпачу і наказав спалити королеву в нею ж  розведеному багатті. Якраз прийшов кухар і розповів, що не піддався наказу королеви і залишив малят в живих, замінивши їх на ягняя. Батькі раділи не знаючи меж! Вони розцілували кухаря та один одного. І стали вони жити та добра наживати. Письменник закінчує казку наступною мораллю: «Деяким щастить завжди – навіть коли вони сплять».

Автор: tanya

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 362

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!