Марія Семенова: «Дефективи» – це заслуга несумлінності сучасних детективщиків.


Марія Семенова: «Дефективи» - це заслуга несумлінності сучасних детективщиків.

- У вашому арсеналі багато різних жанрів. Улюблений, ймовірно, фентезі, а яке місце серед них займає детектив?
– Я добре ставлюся до всіх жанрах, окрім одного – нудного. Я не вважаю небудь жанри «низькими» чи «високими» (є тільки скомпрометовані полчищами нездар), і вибираю для себе той, який представляється мені найбільш підходящим для прийшла в голову думки. Жанр – це, по суті, технічний засіб для вираження деякої ідеї. Якщо ж вважати жанр набором неодмінних правил, дотримання яких «само вивезе» книгу, вийде не книга, а макулатура.

- Але на загальному тлі літератури детектив все ж здається «слабеньким» жанром. Це складно не помітити…
– Детектив тому і став «сумнівним» жанром, що сила-силенна авторів вважає розслідування, скажімо, вбивства настільки цікавим саме по собі, що не потрібні ні персонажі, ні взагалі будь-які художні фарби. Але якщо прикласти руки і голову, може вийти відмінна книга, яку будуть читати і перечитувати. Це як на кухні: взяти один і той же набір продуктів і запропонувати різним кухарям небудь приготувати. Одне блюдо в рот не можна буде взяти, а від іншого за вуха не відтягнеш.

- Тоді, говорячи про ваш досвід, з чого потрібно починати робити хороший детектив?
– Я вважаю – все тримається на героях. Взяти хоч американський серіал про лейтенанта Коломбо! Детективна інтрига, як правило, не варте виїденого яйця, сюжети кульгають на всі чотири ноги. Але як ювелірно хороший сам Коломбо у виконанні Пітера Фалька! Ось і весь секрет популярності.

- Чи є детектив складним особисто для вас?
– Насправді я адже жодного детективу в повному розумінні цього слова не написала! У мене ніде немає пекучої злочинної таємниці, яку розплутує детектив! Я сама волію формулювати так: романи з сучасного життя, такі собі «сучасні казки», з деяким участю кримінальної тематики.

- Прямо в класифікацію новий жанр додали. І все ж, у чому основні складнощі особисто вашого детектива?
– Для мене складності при роботі з цим жанром складаються, як і всюди, у фактичному матеріалі. Треба добре уявляти собі психологію персонажів – злодії, бандити, поліція, силовики, взагалі всі, хто зустрічається – все це різні світи, кожен зі своїм способом мислення, неписаними законами і мовою. Звичайно, існують літературні умовності (до речі, якщо їх немає, то книгу читати, як правило, неможливо), є тонкощі, до яких письменник може і не дійти, – йому це пробачать. Але є і «помилки трієчника», за якими відразу видно, що книга написана холодними руками, автор нічого не знає і не прагне дізнатися. Це теж губить твір на корені.

- Що, по-вашому, необхідно майбутньому авторові детектива?
– Я думаю, людина має відчувати в собі покликання детектівщіка, любити цей жанр, вміти з ним поводитися – ну, як будь-який майстер зі своїм обраним інструментом, будь то скальпель або ківш екскаватора. Знов-таки, куди ж без сумлінності, без уміння тверезо і відсторонено подивитися на свій текст! Загалом, виходять всі якості, які «роблять» пристойного письменника, тільки з жанровим відтінком.

- А головна якість детективщика – писати захоплююче …
– Здається, я про це сказала вже кілька разів під різними «соусами». Напевно, найголовніше ключове слово – це сумлінність, як при роботі з фактичною основою, так і власне з текстом. Якби всі автори так підходили до справи, до детективів не прилипло б образливе прізвисько «дефектівов» …

- Про дефективи краще не будемо … Давайте – про кінцівки. У будь-якій книзі вона немаловажна, а новий і незвичайний фінал детектива взагалі складно придумати. Яким, на вашу думку, має бути ідеальне детективне завершення?
– Я вважаю, справа не в тому, щоб хтось випав з ще більш високого поверху. Я віддаю перевагу влаштовувати персонажам катарсис і не сумніваюся, що читач цілком здатний його оцінити. Ну а ідеальним для мене було б духовне очищення, переродження якихось персонажів. Приміром, так вибудувати ланцюжок подій, щоб зашкарублий бандит у фіналі осмислив, який це кайф і яка крутість – допомогти слабшому і нещасному! Та ще й побачив у цьому істинний сенс людського життя! І адже при правильному авторському виконанні це буде не карикатурний «хеппі-енд», а по-справжньому духопід’ємне фінал, який – як знати? – Може комусь допомогти справді зробитися краще …

- Тобто, сучасний детектив або, висловлюючись «нашими» поняттями, дефекти, втратив в якості. Адже цей катарсис зараз якщо і влаштовується, то виключно мало читає автором. А наша мета стоїть трохи … вище?
– Взагалі детектив, як і будь-яка СПРАВЖНЯ книга, повинен нести пізнавальну складову і потужний духовний посил, нанизані, як шашлик, на «шампур» захоплюючого сюжету. Писати книгу просто як «шахову головоломку» на тему пошуку злочинця – безглуздо і марно. Вийде одноденка «для електрички», а чи варто заради цього город городити?

- Що ви скажете про сучасний детектив? Наприклад, про Донцову?
– Можу сказати про неї в продовження питання про кінцівки. Нещодавно я прочитала книгу шановної Дар’ї Донцової «Я дуже хочу жити» – про те, як ця відважна жінка свого часу здолала рак. Я бажаю пані Донцової написати ще 1001 детектив, але в той же час не можу позбутися думки, що всі вони суть п’єдестал, на який споруджена саме ця книга. Детективи дали їй можливість побачити світ, бути прочитаною і сприйнятої численною аудиторією, а значить, по-справжньому врятувати скількись життів. І це самий гідний підсумок і сенс творчості, який собі можна уявити.

- Наостанок, ваше побажання починаючим детективщикам?
– Пропоную подумати, чи хочуть вони справді написати СПРАВЖНЮ книгу. Якщо дуже хочуть і готові вдосконалюватися, значить, поступово осилять. А якщо просто заманулося «відзначитися» у модному жанрі – краще не братися взагалі. Ну і побажала б мудрості, щоб розібратися зі своїми бажаннями. Решта – справа техніки!

Автор: melina

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 54

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!