Лис 20, 2012 - Новини    Прокоментуй!

Людмила Улицька: «Сьогодні церква знову в підпіллі»


Людмила Улицька: «Сьогодні церква знову в підпіллі»

Про православну церкву, протестний рух і письменницький заповіт.

– Ви пишете про сім’ю, сни, брехню, друзів і близьких і, серед іншого, про релігію, якою вона була в 60-і роки. Як би ви визначили місце православ’я у сучасній Росії?

- Там, де висів «КПРС», тепер висить «хрістосвоскрес» – краще не скажеш. Церква перетворилася на ідеологічну організацію, в надрах якої, якщо довго шукати, можна знайти сліди вчення Христа. Дух Його церковними чиновниками з великим старанням виганяється з практики церковного життя. З світової релігії православ’я перетворюється на агресивну партію, пронизану почуттям переваги по відношенню до невіруючих і людям інших віросповідань. І варто православ’я сьогодні на тихих і непомітних людей, мовчазних святих, яких завжди дуже мало, і саме вони і є християни. Сьогодні церква знову в підпіллі, у підпіллі самої себе. А та її частина, яка так славно пеститься з владою, гідна жалю.

- Філософ Валерій Подорога нещодавно висловив припущення, що зараз місце, яке в радянські часи займала інтелігенція, активно намагається зайняти церква – ідеологічно заповнити простір. Ви згодні?

- Інтелігенція ніколи не була однакової, в її середовищі відбувалися пошук, народження й освоєння нових ідей, в тому числі і помилкових. Церква консервативна, стійко тримається на зжила себе ідеї. І загрожує це тим, що ми як культурне будова відкотимося по мисленню до рівня ісламського фундаменталізму.

- Чи можна між теперішнім «креативним класом» і радянською інтелігенцією поставити знак рівності?

- Не думаю. У свій час Солженіцин створив чудовий термін – «образованщіна». Це група людей, що отримали хорошу професійну освіту, але не підключених до моральних цінностей. Вони і є «креативним класом» сьогодні. Вони розробляють нові технології, їх руками і мізками здійснюється технічний прогрес. Радянська інтелігенція, цілком котра пішла, була погуманней, як мені здається, і зберігала ще зв’язок зі своїми попередниками, ідеалістами XIX століття. Нинішні, як мені видається, більш прагматичні і не відволікаються на умоглядні предмети.

- Як ви ставитеся до протестних дій, які зараз мають місце?

- Ставлюся добре. Мені видається, що це протестний рух – останній шанс для створення громадянського суспільства в Росії. У нас в країні існує величезна прірва між народом та його керівниками, і це давня традиція. З одного боку, багатовікова звичка до рабства, з іншого – свята впевненість влади в тому, що вона є вічна і незмінна. Всякі зміни сприймаються чинною владою як замах, бунт, підрив основ. А в нормальному світі влада змінюється, змінюються президенти і склад уряду, радники та експерти, і це всіма визнано. Це дає деякі гарантії, що помилки однієї влади можуть бути виправлені наступної. Але нам до цього далеко. І без створення громадянського суспільства тут не обійтися.

- Ваша книга «Священне сміття» – за вашим власним визначенням, «остання книга автора». Як, на вашу думку, має виглядати письменницьке заповіт? Чи слід покладатися на близьких або самостійно знищити все, що не підлягає публікації?

- У вогонь! У вогонь! Я якраз цим зараз і займаюся – переглядаю записні книжки з 1973 року з наміром знищити велику частину записок. Не так давно видали листи Марини Цвєтаєвої, які сама вона не публікувала, і нічого гіршого для її пам’яті зробити було неможливо.

Автор: melina

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 32

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!