Лис 29, 2012 - Факти    Прокоментуй!

Літератор. Історія професії


Першими широко відомими (до цих пір) літераторами були мандрівні співаки. Ходили від селища до селища, співали пісні про давні події і про героїв минулого, а вдячні слухачі годували їх, давали їм нічліг і, випроваджуючи на ранок з села, давали їм ще й трохи їжі з собою. Простіше кажучи, перші літератори були жебраками.

З часом, коли на зміну первісно-общинного ладу прийшов рабовласницький, нові літератори вже не бродили нескінченними дорогаами малесенької Греції. Будучи власниками якоїсь кількості рабів, вони могли дозволити собі виливати на пергаменті або на папірусі у віршах чи прозі свій погляд на світ. А інші такі ж вільні громадяни перших демократій Землі читали вірші або прозу. Та що там «читали» – багатьох читають до цих пір. І страшенно шкода, що наші діди-прадіди могли читати їх в оригіналах, на латині або грецькою, а ми змушені користуватися перекладами на мови сучасні.

Після падіння античних демократій під ударами неосвічених, але більш сильних ворогів і запанував у Європі хаосу література і літератори зникли. Хоча напевно і біля вогнищ диких переможців римлян співали пісні. Та й спілкувалися на відстані напевно за допомогою письмових повідомлень. Потроху життя знову почало налагоджуватися, були заселені старі міста і з’явилися нові. Знову дало про себе знати класове розшарування. Знову з’явилися люди, у яких їжі виявилося більше, ніж вони могли з’їсти, і цю їжу почали конвертувати в дуже різні речі. Крім усього іншого, з’явилися балади, з’явилися трубадури, які ці балади складали і виконували. При феодальному ладі щасливих співаків-трубадурів, угодивших своїми віршами сеньйору, дякували за вподобану пісню киданими до їхніх ніг монетками і гаманцями. Який прогрес у порівнянні з годівлею і нічлігом для співаків Стародавній Греції! Правда, навряд чи невдачливих співаків в давні грецькі часи цькували собаками або пороли, як це робили феодальні сеньйори.

… Йшов час, змінювалися пісні. Кількість грамотних росло стрімко. Далеко не всі з них навчалися грамоті лише для того, щоб читати біблію. Почало розвиватися книгодрукування. Винахід Гутенберга пішло в маси. Книги почали дешевшати. Прийшов нарешті XIX століття з його белетристикою. Дворяни із задоволенням читали, читали дуже різний. В оповіданні Льва Толстого один з героїв читає книгу «Les Trois mousquetaires» – це означає, що книжка перейшла з розряду рідкостей в розряд широко вживаних предметів (хоча б для деяких верств населення). Промислова революція вимагала не просто багато, а дуже багато грамотних людей, тому тепер отримували освіту навіть ті, хто раніше й не замислювався про грамотність. Разом з умінням читати у багатьох з’явився інтерес до читання. Стало рентабельним різке збільшення друкарства, збільшення кількості друкарень і кількості друкарських верстатів. Як наслідок – росли тиражі книг і розвивалися різні жанри літератури. Літератори – люди, що живуть за рахунок літературних заробітків, – вже могли не тільки виживати, але навіть знаходили певну популярність і славу. А з ними достаток і життєвий комфорт. На жаль, але прагнення нести в народ «розумне, добре, вічне», зіткнувшись з реаліями життя, трансформувалося в «пригоди знаменитого сищика Ніка Картера», бо читає люд більше приваблювала бризкати зі сторінок книги кров, ніж страждання юного Вертера. На кров, війну за владу, золото, секс завжди більше покупців, ніж на книжки, мотивуючі читача рости над собою – а значить думати, витрачати сили. Навіщо? Поруч з розумною книжкою на полицях магазину завжди стоять десятки захоплюючих пригод, слізних мелодрам, кривавих детективів … і несть їм числа. У всі віки споживачам намагалися не стільки надати інформацію, скільки «зробити красиво». Ну, або потрафити … На одну розумну Книгу припадають сотні тисяч кніжонок і, завалюючи своєю масою читача, приховують від нього ту саму єдину Книгу під тоннами макулатури.

Нинішній розгул «електронної літератури» ще більш ускладнив процес пошуку Книги. У наш час купа сайтів по всій «Мережі великої» поширюють «розумне, добре, вічне», але більша частина цього добра – вироби-одноденки. Різко зросла швидкість передачі інформації від автора до читача. Якщо років 10 тому треба було піти в книжковий магазин, подивитися, що новенького, щоб купити, то тепер достатньо підійти до комп’ютера, з’єднати його USB-кабелем з електронною книжкою і скачати з Мережі хоч сотню, хоч тисячу нових книг. На Заході комерціалізація літератури почалася набагато раніше, ніж у нас, і тому зайшла набагато далі. Людям лінь рости, працювати над собою, читаючи розумні книги. З’явилися жанри, читаючи які, думати не потрібно. Спочатку детективи, потім мелодрами, а для особливо стурбованих – еротика. Хочеться здаватися освіченим? Є вичавки з Великих Книг міні-розміру: «той-то вбив того-то там-то і так-то». «Гамлет» на сторіночку, «Війна і Мир» – на дві-три сторінки … Лінь навіть читати? Є комікси, в яких тексту трохи, головне – зображення. Лінь читати-дивитися навіть комікси? З’явилися аудіокниги. І чим далі, тим менше в купі «нової літератури» тих перлинних зерен, які так рідко виходять з-під пера справжніх Поетів і Письменників. Та й самих Поетів і Письменників в щільному натовпі творців бестселерів побачити важко. Чи є вони ще в цьому натовпі, не відтерли їх успішні «кнігодели»? Загалом, шар «літераторів» утворили колись жебраки незалежні співаки, а нинішні кнігодели печуть, як млинці, тексти пачками за допомогою комп’ютерної техніки (стільки-то центів за 1000 символів). Чи зміниться ситуація на краще?

Автор: tanya

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 101

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!