Сер 27, 2012 - Факти    Прокоментуй!

Книги,що розмовляють – епоха змін. Частина 1


Людям, які втратили зір, особливо в похилому віці, важко освоїти абетку Брайля, крім цього, вона також не доступна і тим, у кого крім зору є травми рук, втрата чутливості пальців і т.п. Рішенням подібної проблеми стає так звана книга-мовець.

«Говоряща» книга, давно вже служить для людей з обмеженнями по зору основним засобом отримання інформації, сприяє розвитку особистості, стає незамінною опорою в отриманні освіти, а також скрашує їх дозвілля. Незряча людина спочатку звикає сприймати інформацію на слух. Тому, записи начитаних дикторами книг і журналів дуже швидко завоювали популярність серед незрячих людей. У процесі вдосконалення техніки, змінювавалась і книга-мовець.

Спочатку (у шістдесяті-сімдесяті роки) «розмовляючі книжки» записувалися спеціальним підприємством Всеросійського товариства сліпих (ВОС), а потім і студіями спеціальних бібліотек для сліпих на магнітофонну стрічку, а з кінця вісімдесятих років – на компакткассети. Змінювався формат запису, книга перейшла з котушкової стрічки на касетну. Однак, епоха аналогового запису закінчилася і сьогодні аудіо книги-мовця для незрячих переходить на цифрові носії.

Що ж таке на сьогоднішній день електронна книга-мовець?

Різні виробники називають цей продукт по-різному. Вживаються терміни від найбільш широкого – «еbook», до поширених «Аудіокнига», «Mp3-книга», англійських синонімів «audiobook», «Mp3book», «Аудіо книга», «Звучні сторінки», «Звукова книга», «Книга вголос »,« Медіачитання »« Звукопьеса »та багато інших.

«Говорящі книги» – це звукозапис будь-якого звичайного видання, будь то велика книга або невелика стаття з періодичного видання, які зазвичай начитуються дикторами або професійними читцями і тиражуються в невеликому обсязі для незрячих читачів спеціальних бібліотек.

Під електронними виданнями та ресурсами зазвичай розуміють інформаційні продукти, для відтворення яких потрібен комп’ютер чи будь-який цифровий відтворюючий пристрій.

Як правило, виданнями називають продукти, які розміщуються на відчужуваних матеріальних носіях: дискетах, оптичних компакт-дисках (CD-ROM, DVD). Їх, як і книгу, можна потримати в руках, для поширення цієї продукції необхідно фізичне тиражування. Дискети, що використовують магнітний спосіб запису не зручні для видання та відтворення «говорящих» книг (невеликий об’єм інформації – 1,4 Мбайт). Оптичні компакт-диски CD-ROM (Compact Disk-Read Only Memory – порядку 700 Мбайт) і DVD (Digital Versatile Disk – від 3 до 9 Гбайт і ця цифра постійно зростає).

«Говоряща» книга – це дослівне відтворення книги друкованої за допомогою художнього читання. Саме така форма звукових видань на компакт-касетах, записана в режимі моно, переважає у фондах спеціальних бібліотек. Проте сучасні технології дозволяють записувати авторський текст декількома читцями-дикторами. Такий спосіб начитування ефективно застосовується в звукових журналах «Діалог», «Веселка» та інші.

Використання музичних вставок, фонового супроводу або повноцінне музично-шумове оформлення тексту, що читається ускладнює розуміння терміну книги-мовця, підкреслюючи проміжне положення таких електронних видань між музикою та літературою. Можна таким чином розширити поняття просто «говорящої» книги до більш широкого «аудіокнига» або «звукова книга», що має природу синтетичного мистецтва, близького до кінематографа, до театру. У її створенні беруть участь кілька людей: автор тексту, читець (або група читців), музичний редактор та звукорежисер. Протилежним полюсом «класичної» звукової книги в сенсі кількості задіяних читців є повністю інсценована аудіокнига, подібна традиційній радіовиставі або оцифрованій театральній постановці.

Автор: diana

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 804

Мiтки:

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!