Історія хоку


Традиція. Давня традиція віршування в Японії, що передається з покоління в покоління, виробила свої правила і манери письма. Ці правила непорушні, точно так само як все інше японське – наприклад, сад 13 каменів, суші і підігріте саке. Слідування традиціям в крові всіх японців і японістів – всіх тих, хто цікавиться історією та сучасністю Японії.

Японська поезія сильно відрізняється від європейської і інших східних стилів – китайського та індійського. Вплив дзен-буддизму привнесло свої правила мінімалізму і споглядального занурення в предмет. Повного занурення у свідомість і самосвідомість. Слова тут мінімальні. Тому і в японській поезії, незважаючи на її мінімалізм, кожне слово у вірші несе величезну інформацію.

Основні стилі в японській поезії, яка дійшла до нас практично в первозданному своєму виді це:

Хокку – японський тривірш
Танка – п’ятивірш.

Відмінність одне від іншого в кількості рядків. Може бути, танка більш широко розкриває суть. Але хокку сильніше передає емоційність. Хокку виросло з танка.

Деякі особливості хокку можна зрозуміти, тільки познайомившись з його історією. З плином часу танка (пятистишья) стала чітко ділитися на дві строфи – тривірш і двовірш. Траплялося так, що один поет складав першу строфу, а другий наступну. Пізніше, в 12 столітті, з’явилися вірші-ланцюги, що складаються з чергуються тривіршів і двовіршів. Ця форма отримала назву ренга (буквально «нанизані рядки») і перше тривірш називалося «Початковою строфою», по-японськи – хокку. Ця початкова строфа була найсильнішою і найкращою у всій ланцюга рядків, і з плином часу виділилася як окремий вірш.

Хокку виросло з розваги древнеяпонском селян в придворне віршування. При дворі кожного японського імператора жили свої придворні поети, які були навіть вихідцями з простих родин, але зусиллями, працею, своєю творчістю досягли найвищих результатів у написанні хокку – у віршованому життєписі придворних інтриг, природи, любові і пристрастей. Хокку – ліричний вірш. Воно зображує в основному життя природи й життя людини в їх злитому нерозривної єдності на тлі круговороту часів року.

Найвища мистецтво написання хокку і суворе дотримання правила 5-7-5 в тексті не дозволяло багатьом поетам стати відомими. Найвідоміші в Японії поети в жанрі хокку це Басе і Ісса, присвятили життя свою мистецтву і відточуванню поезії хокку, створення школи хокку і кодексу правил вірша.

Хокку володіє стійким метром і мистецтво писати хокку – це, насамперед, уміння сказати багато чого в небагатьох словах.

Складно, дуже складно вкласти в сімнадцять складів всю силу природи, все міць простору і печаль життя. Тому і твори, виконані за правилами, сильніше на слух і ширше по сприйняттю слухачами ніж вірші іншого складу.

Правило 5-7-5 в хокку твердо дотримується і в сучасних віршах нових поетів. Традиція. Дбайливе ставлення до старовини і минулого, суворе дотримання і виконання норм і правил написання зробило цей вірш справжнім витвором мистецтва, яке виділено в Японії в окрему істоту. Як мистецтво каліграфії, наприклад.

Тривірш хокку міцно утвердилася в Японській поезії й набули справжню глибоку ємність у другій половині сімнадцятого століття і на неперевершену художню висоту підняв його великий поет Японії Мацуо Басе, творець не тільки поезії хокку але й цілої естетичної школи японської поетики. Басе зробив переворот в поезії хокку, вдихнувши в неї всю життєву правду, очистивши від поверхневого комізму і виділивши правило 5-7-5, за яким досі ревно стежать професіонали сучасності.

Завдання кожного поета хокку – заразити читача ліричним хвилюванням, розбудити його уяву, а для цього зовсім не потрібно малювати картину в усіх її деталях. Досить небагато складів. Усього сімнадцять складів занурють читача в інший світ, повний чуттєвості і розширеного сприйняття.

Автор: tanya

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 957

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!