Жов 15, 2012 - Новини    Прокоментуй!

Інтерв’ю з Джоан Роулінг.Частина 2


Інтерв'ю з Джоан Роулінг.Частина 2

- Ви торкаєтеся гострої теми: наркотики, сексуальні експерименти, насильство. Ви проводили в зв’язку з цим якісь дослідження?
- Я не проводила спеціальних досліджень – в тому сенсі, що ось, раніше я про це все нічого не знала, а тепер мені треба піти і дізнатися. Незважаючи на те, що моя книга – цілком і повністю вигадка і жоден з персонажів не має реального прототипа, мені протягом моєї злегка незвичайної життя зустрічалися схожі люди. Був час, коли я була дуже-дуже бідною. З тих пір, звичайно, моя доля незвичайно перемінилася, за що я надзвичайно вдячна, але колись мене оточували люди, подібні моїм героям.

- Ви були вчителькою. Цей досвід відображений у книзі?
- Цей досвід, звичайно, мені допоміг. Я викладала в державних школах – тобто в таких, куди діти вступають без жодного попереднього відбору. Це передбачає, що в кожному класі збирається вельми різнобарвна група дітей. Частково мої знання про підлітків йдуть звідти. Хоча, чесно кажучи, я більшою мірою спиралася на свій власний учнівський досвід, на свої підліткові спогади.

- А ваш материнський досвід вам допоміг?
- У книзі описані найрізноманітніші матері. Троє з них завагітніли випадково, і в контексті теми відповідальності це стало для мене можливістю показати, як фізіологія впливає на життя жінки – навіть у наші дні торжества контрацепції.
Там є і дбайливі матері і батьки, але все ж для п’ятьох моїх персонажів-підлітків стосунки з батьками швидше болісні. Наприклад, я пишу про сім’ю, в якій обоє батьків – лікарі, і від своїх дітей вони – звичайне для середнього класу явище – наполегливо і навіть агресивно чекають відповідного успіху. На іншому кінці спектру – дівчинка-підліток з абсолютно убогої сім’ї, якій доводиться няньчити свою власну матір. А взагалі виховання дітей – це найскладніша річ на світі, і, я думаю, нам всім краще це визнати.

- Відносини батьків і дітей – це головна лінія напруги в книзі?
- Це важливе джерело напруги, але там є і інші. Головне – це минаючий далеко в минуле конфлікт розуміння життєвих цінностей жителями Пагфорда, затишного маленького містечка, в біса – тобто в зону відповідальності – якого входить район соціального житла, населеного безробітними і наркоманами.

- Що ви можете сказати людям, які сподівалися на щось більш схоже на Гаррі Поттера?
- Я письменниця і можу писати лише те, що хочу, вірніше, те, що повинна. Мені було потрібно написати цю книгу. Я сподіваюся, комусь вона сподобається. А комусь – ні, але це мене не турбує. І вже точно мене не засмучує те, що хтось хотів “ще Гаррі Поттера”. Я навіть сприймаю це як комплімент! Крім того, я збираюся в подальшому знову писати для дітей – мені дуже подобається це робити! Чесно кажучи, в моєму ноутбуці вже є майже завершений такий текст (тільки не ловіть мене на слові: адже це так чудово – працювати без дедлайнів). Так що, швидше за все, моя наступна книжка буде дитячою. Хоча, може, я ще і передумаю.

Автор: diana

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 120

Мiтки:

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!