Флоря Б. Н. “Російська держава та її західні сусіди”


Флоря Б. Н. "Російська держава та її західні сусіди"
Монографія присвячена дослідженню відносин Росії з її західними сусідами в ті роки, коли після Переяславської ради і приєднання України Російська держава докладало великих зусиль для вирішення головних стояли перед ним зовнішньополітичних завдань – об’єднання всіх східнослов’янських земель і завоювання виходу до Балтійського моря. Робота заснована на великому документальному матеріалі з різних фондів Російського державного архіву давніх актів.

В історії зовнішньої політики допетрівської Росії події ІІ половини 50-тих рр.. XVII ст. займали особливе місце. У ці роки не в останню чергу в результаті дій російської сторони мав місце криза традиційної системи міжнародних відносин у східноєвропейському регіоні, криза, яка призвела до втручання в відбувалися там, держав і Центральної, і Північної Європи. Російська держава при вирішенні стояли перед ним стикалося з дуже складною міжнародною ситуацією, яка кілька разів різко змінювалася протягом цього порівняно невеликого періоду часу. Складність положення страшнішою, що російська правляча еліта в ті ж роки опинилася перед необхідністю приймати рішення з питань, пов’язаних з долями цілих держав і народів, таким, як майбутня доля України і навіть всього Польсько-Литовської держави. Все це не могло не сприяти активізації роботи думки російських політиків в ці роки. Все це робить документи за ці роки, відклалися в архіві Посольського наказу, особливо цінним матеріалом для вивчення характеру і особливостей російської зовнішньої політики допетровського часу.
До сказаного слід додати, що відносини залучених до кризу, що вибухнула держав сплелися в ці роки в настільки тісний нерозривний вузол, що розгляд відносин Російської держави з будь-якої з цих країн виявляється абсолютно неможливим без одночасної характеристики його відносин з іншими учасниками великого міжнародного конфлікту. Це було переконливо показано в дослідженнях Л.В. Заборовського і Є.І. Кобзаревої.
Кількість документів, що характеризують дипломатичну діяльність уряду, що відклалися в Посольському наказі, а також частково в особливій канцелярії царя – Наказі Таємних справ і у величезному архіві військового відомства – Розрядному наказі, є достатнім для того, щоб спробувати з’ясувати, як робилася в ці роки російська зовнішня політика.
Аналіз цих документів дає можливість з’ясувати обсяг і характер інформації про міжнародне становище, що надходила до Москви, і які під її впливом тут складалися уявлення про розвиток міжнародної ситуації. Разом з тим при вивченні документів цього періоду помітно розширюються можливості в дослідженні такої важливої ​​теми, як боротьба різних точок зору на завдання, що стояли перед зовнішньою політикою Росії, боротьба за вибір пріоритетів при вирішенні зовнішньополітичних проблем. Справа в тому, що саме в ці роки в коло радників царя увійшов воєвода Кокнезе (Кокенгаузена) на Західній Двіні А.Л. Ордін-Нащокін. Володіючи самостійними поглядами на завдання російської зовнішньої політики, він часто викладав їх у своїх численних записках цареві і не менш часто піддавав в них критиці ухвалені в Москві рішення. Вивчення цих питань дає можливість реконструювати і систему відносин Росії з її західними сусідами, і росіяни концепції західної політики країни, і тісно пов’язані з цим уявлення російських політиків про свою країну та її місце у світі.
Хотілося б відзначити, що в даному дослідженні читачеві пропонується дослідження історії російської зовнішньої політики 1655-1661 рр.., А не системи міжнародних відносин у східній частині Європи в роки так званої «Другий Північної війни». Політика інших держав – західних сусідів Росії (а в окремі моменти – і Криму) зачіпається в даній роботі лише остільки, оскільки це потрібно для пояснення тих чи інших кроків російської дипломатії. Винятком служить Україні, що перебувала в ті роки в особливих відносинах з Росією. Російська політика робила сильний вплив як на внутрішньополітичне життя українського гетьманства, так і на його відносини з сусідами. Російсько-українським відносинам цього часу присвячена досить велика література, серед якої слід виділити останні томи «Icтopii Украiни – Русі» М.С. Грушевського. Однак мотиви і цілі окремих актів Російської політики на Україні в цій літературі не завжди оцінюються правильно, як видається, почасти тому, що розглядаються поза тісному зв’язку із загальним зовнішньополітичним курсом російського уряду. Тому в даному дослідженні саме виявленню такого взаємозв’язку буде присвячено особливу увагу. Разом з тим автор постарається показати й іншу сторону цього взаємозв’язку – вплив подій, що відбувалися на Україні, на російську зовнішньополітичний курс. Хоча дана робота присвячена тільки історії зовнішньої політики, думається, що вона внесе свій внесок у розуміння міжнародної ситуації у східній частині Європи в цілому, так як в науковій літературі роль російського компонента в розвитку подій явно недооцінюється, не в останню чергу через відсутність дослідження, яке давало б загальну характеристику російської зовнішньої політики ІІ половини 50-тих рр.. XVII ст.

Автор: karina

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 72

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!