5 травня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1777 – Олександр Олександрович Шаховський (пом. 1846), князь, драматург, поет, член «Бесіди любителів російського слова» і Російської Академії, начальник репертуарної частини петербурзьких імператорських театрів. Сприяв розвитку російської національної комедії.

1836 – Сидір Воробкевич (пом. 1903), український письменник і композитор.

1846 – Генрік Сенкевич (Henryk Sienkiewicz), польський письменник. Народився в селі Воля-Окшейска в бідній шляхетській сім’ї. У 1866-1870 роках навчався у Варшавському університеті на медичному та історико-філологічному факультетах. Найперша його повість «Даремно» про польське повстання 1863 року побачила світ в 1872 році. Усі ранні твори письменника були присвячені патріархальному життю польських селян.

У 1882 році він редагує консервативну газету «Слово», де переймається бідами польської нації і стає справжнім її патріотом. Усі наступні літературні твори Сенкевича присвячені всепроникній любові до своєї Батьківщини і гордості за неї.

Читачам всього світу він став відомий завдяки своїм романам «Вогнем і мечем» (1883-1884), «Потоп» (1884-1886), «Пан Володиєвський» (1887-1888), «Хрестоносці» (1897-1900).

Самим яскравим і читабельним його твором є епопея «Камо грядеши», написана в 1894-1896 роках. В епопеї реалістично показана боротьба перших християн з римським імператором Нероном. За роман «Камо грядеши» Генрик Сенкевич в 1905 році був удостоєний Нобелівської премії.

Останній роман Сенкевича «Легіони», що оповідає про участь польських військових у війнах Наполеона, так і не був закінчений.

15 листопада 1916 життя великого письменника-історика обірвалося в швейцарському місті Веве.

1901 – Вацлав Ржезач (справжнє ім’я Вацлав Вонявка) (Václav Řezáč – Václav Voňavka) (пом. 1956), чеський письменник.

1907 – Ірина Вільде (справжнє ім’я Дарина Дмитрівна Полотнюк) (пом. 1982), українська письменниця.

1915 – Євген Долматовський (пом. 1994), поет і прозаїк.

Народився в Москві в родині адвоката. У 1929 році він закінчив педагогічний технікум, а в 1937 році – Літературний інститут ім. А. М. Горького.

Ще в студентський період, в 1930 році, Євген Долматовський дебютував як публіцист. Перша збірка лірики була опублікована в 1934 році. Потім випустив збірку «Далекосхідні вірші» (1939), навіяні враженнями від поїздки на Далекий Схід, за що був нагороджений орденом «Знак Пошани».

Під час Великої вітчизняної війни перебував на фронті в якості військового кореспондента. На самому початку війни він потрапив в оточення і був узятий в полон. З полону він утік знову на фронт, а ці події пізніше відобразив у повісті «Зелена брама».

Плідно працював як поет до 1984 року. Серед його прозових творів – повість «Міжнародний вагон», «Записки поета» та інші.

Широку популярність Є. А. Долматовському принесли пісні на його вірші: «Офіцерський вальс», «Пісня про Дніпро», «Добровольці», «Моя улюблена», «Улюблене місто» – задушевні і ліричні, відмічені близькістю до традиційного російського міського романсу. Багато з них увійшли в популярні кінофільми («І на Марсі будуть яблуні цвісти» – у фільм «Назустріч мрії», «Туга за батьківщиною» та «Пісня світу» – у фільм «Зустріч на Ельбі” та інші).

За свою діяльність Євген Долматовський був удостоєний п’яти орденів і ряду інших урядових нагород. У 1950 році Долматовський став лауреатом Сталінської премії за цикл віршів «Слово про завтрашній день». Долматовський займався також редакторською та складацькою роботою, відомий як літературний критик і перекладач.

Помер письменник 10 вересня 1994 року.

1928 – Анатолій Степанович Іванов, письменник («Тіні зникають опівдні», «Вічний поклик»).

У 1946-1950 роках Іванов навчався на факультеті журналістики Казахського державного університету ім. С. М. Кірова. Творчу діяльність розпочав в 1948 році як журналіст у газеті «Приіртишська правда» (Семипалатинськ), був військовослужбовцем, потім редактором районної газети «Ленінський прапор» в Новосибірській області. Член КПРС з 1952 року.

З 1954 публікує прозу. У 1958-1964 був заступником головного редактора журналу «Сибірські вогні». В кінці 1960-х переїхав до Москви.

Серед найбільш відомих його творів слід відзначити такі твори як «Тіні зникають опівдні» та «Вічний поклик». За цими книгами були поставлені багатосерійні телефільми, які користувалися великою популярністю в 1970-1980-і роки. Поряд із достовірним описом проблем російського села, в творах А. С. Іванова зустрічаються такі штампи радянського періоду, як зв’язок троцькізму з нацизмом і царської охранкою (в романі «Вічний поклик») або бузувірський характер християнських сект та релігійних організацій типу «Свідків Єгови» (у романі «Тіні зникають опівдні»). Іванов писав, що «поставив собі за мету показати, як радянська дійсність очищає людей від скверни капіталістичних пережитків».

У 1996 році на екрани вийшов історичний міні-серіал «Єрмак», співавтором сценарію якого був А. С. Іванов.

А. С. Іванов займав керівні пости в Союзі письменників РРФСР, був депутатом Верховної Ради СРСР.

З 1972 року Іванов працював головним редактором журналу «Молода гвардія». Був одним з ідейних керівників письменників т. зв. «Патріотичного спрямування».

Помер письменник 31 травня 1999 в Москві.

1932 – Леонід Жуховицький, російський прозаїк, драматург, публіцист.

1940 – Ліон Ізмайлов (справжнє прізвище Поляк), письменник-сатирик. Закінчив Московський авіаційний інститут (звідки й псевдонім), тричі ставав лауреатом премії «Золоте теля» «Літературної газети».

1951 – Андрій Яхонтов, письменник.

В цей день померли:

1852 – Хаджі-Мурат, один з найбільш енергійних і талановитих гірських вождів і один з найвідданіших послідовників Шаміля. Герой повісті Л. Н. Толстого. Загинув у сутичці з козаками в районі с. Нуха (Азербайджан).

1902 – Френсіс Брет Гарт (Francis Brett Harte) (нар. 1836), американський письменник.

Народився в містечку Олбані (штат Нью-Йорк), де батько його був викладачем грецької мови в коледжі. Батько рано помер, майбутньому письменникові довелося самому заробляти на життя, і в 1854 р., незабаром після початку «золотої лихоманки», він перебрався в Каліфорнію, де перепробував безліч професій.

Свої перші оповідання Френсіс Брет Гарт опублікував в 1856 р. в журналі «The Californian», який він сам і редагував. Надалі видавав також журнал «The Overland Monthly» (1868-1871), перший значний журнал у західних штатах Америки. У 1870-і рр., уже відомим письменником, жив у Нью-Йорку, а потім – частково з матеріальних міркувань, почасти через загострення конфлікту з американською громадськістю, викликаного жорсткістю і непримиренністю громадянської позиції письменника, – поїхав до Європи: був американським консулом у прусському місті Крефельд, потім в Глазго. Залишок життя провів в Англії.

Брет Гарту належить роман «Гебріел Конрой», ряд повістей, з яких найбільш відома пізня трилогія «Степовий знайда», «Сюзі» і «Кларенс» (дія відбувається під час Війни за незалежність Америки), оригінальні вірші, популярні свого часу літературні пародії (на Діккенса, Шарлотту Бронте, Віктора Гюго та ін) і навіть п’єса, написана в співавторстві з Марком Твеном. Однак найбільшу популярність йому принесли оповідання, а в оповіданнях – образи простих людей Дикого Заходу, особливо дівочі і жіночі.

Широка популярність Брет Гарта поширювалася не тільки на США, а й на Європу, де його прозою захоплювалися Діккенс і молодий Кіплінг. Досить рано твори Брет Гарта проникли і в Росію (перша публікація в 1872 р.), де одним з його перших перекладачів був Чернишевський, який відбував якутське заслання. Уже в 1895 р. в Санкт-Петербурзі вийшло зібрання творів Брет Гарта в шести томах. Зв’язок Брет Гарта з Росією цим не обмежується: подорож російського купця Миколи Рєзанова в Америку і заручення його з Консепсьон де Аргельо, дочкою коменданта іспанської фортеці, знайоме нинішньому читачеві і глядачеві за поемою Андрія Вознесенського і мюзиклом Олексія Рибникова «Юнона і Авось», сотнею років раніше послужило сюжетом для балади Брет Гарту «Консепсьон де Аргельо». Поет Осип Мандельштам високо ставив Брет Гарта: «… Я кину белетристику з психологією Андрєєва, Горького, Шмельова … заради чудового Брет-Гарта».

1952 – Альберто Савіно (справжнє ім’я Андреа ді Кіріко) (Alberto Savinio – Andrea Di Chirico) (нар. 1891), італійський письменник, художник і композитор («Смерть Ніобеї», «Капітан Улісс», «Гермафродит»).

1985 – Картер Браун (справжнє ім’я Алан Джеффрі Ейтс) (Carter Brown – Alan Geoffrey Yates) (нар. 1923), англо-австралійський письменник, автор півтори сотень детективних романів, перший з яких називався «беззбройна Венера», а останній – «Порочна вдова».

Події дня:

1581 – В місті Острозі вийшов календар Івана Федорова. До кожного місяця були надруковані вірші білоруського поета Андрія Римші.

1816 – Опубліковано перший сонет англійського поета Джона Кітса (John Keats).

1842 – Труну з тілом М. Ю. Лермонтова перевезено з П’ятигорська в Тархани в сімейний склеп Арсеньєвих.

1849 – Ф. М. Достоєвський разом з іншими членами революційного гуртка петрашевців за доносом провокатора Антонеллі заарештований і ув’язнений у Петропавловській фортеці. Пізніше було винесено 21 смертний вирок (у тому числі і Ф. М. Достоєвського, але перед самим приведенням у дію він був замінений засланням).

1912 – Вийшов перший номер газети «Правда». Довгий час цей день святкувався в СРСР і за кордоном як День Преси (World Press Day).

1925 – У «Комсомольській правді» надруковано перший у цій газеті вірш В. В. Маяковського «Чотириповерхова халтура».

1926 – В зв’язку з Днем друку на Тверському бульварі в Москві відкрився перший книжковий базар, який став традиційним.

1942 – У радянському таборі загинув письменник, головний редактор журналу «Чиж» Микола Олейников.

1966 – Вийшов перший номер газети «Книжное обозрение».

1994 – Французький уряд схвалив Закон про бажану заміну в громадських документах, контрактах і творах художньої літератури 3500 іноземних виразів і технічних термінів на національні еквіваленти.

2004 – Тайванський парламент прийняв новий закон про писемність. Тепер всі офіційні документи повинні писатися зліва направо. Зараз на Тайвані пишуть або справа наліво, або зверху вниз. Як пояснив спікер парламенту, така зміна пов’язана з тим, що вписані цифри і англійські слова в документах «збивають з пантелику». Нововведення не торкнуться художньої літератури. Противники закону стверджують, що такі перетворення ще більш послаблять культурний рівень нинішньої молоді.

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 66

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!