4 липня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1610 – Поль Скаррон (пом. 1660), французький поет («Вергілій навиворіт»).

1676 – Хосе Каньісарес (пом. 1750), іспанський драматург.

1846 – Іван Миколайович Жданов (пом. 1901), російський літературознавець і фольклорист, академік Петербурзької АН.

1864 – Натаніел Готорн (Nathaniel Hawthorne) (пом. 1864), американський письменник, один із перших і найбільш загальновизнаних майстрів американської літератури. Він вніс великий вклад у становлення жанру оповідання (новели) і збагатив літературу романтизму введенням елементів алегорії та символізму.

Народився в Салемі, Массачусетс. Закінчив Бодойнський коледж (1825). Вже з дитинства Готорн виявляв крайню нелюдимість. Він відчував, особливо в молодості, докори сумління за своїх предків-пуритан, один з яких виніс обвинувачувальний вирок Салемським відьмам. Із самих ранніх творів помітне місце в його прозі займала тема провини за старі гріхи, у тому числі гріхи предків.

Перший роман був невдалий – «Феншо» («Fanshaw”, 1828). Перші нариси його було видано під заголовком “Twice told Stories” (1837), про них захоплено відгукнулися Г. У. Лонгфелло і Е. А. По. Змушений, внаслідок обмежених матеріальних обставин, прийняти місце митного наглядача (працював в митниці Бостона і Салема), Готорн продовжував писати і видав у 1841 році збірку дитячих оповідань під назвою “Діди Голови”. У 1842 році зібрав найкращі свої новели на історичні та надприродні сюжети в збірці «Розповіді старої садиби».

Переживши коротке захоплення трансценденталізмом, в 1841 році він приєднався до Брук-фарм, фурьєристської комуни, члени якої прагнули поєднувати фізичну працю з духовною культурою. У 1850 році опублікував перший роман «Червона літера», який приніс письменникові широке визнання в Європі і став бестселером, хоч і не приніс великих доходів. На наступний рік Готорн випустив другий роман, «Будинок про сім фронтонів», в центрі якого опиняється історія занепаду і виродження салемського сімейства. Історію свого розчарування у фурьєризмі він розповів у романі «Блайтдейль» (1852, російський переклад 1913).

Досконалість художньої форми романів Готорна і глибина їх моральної проблематики знайшли численних шанувальників серед молодих літераторів, таких, як Генрі Джеймс. Один з них – Герман Мелвілл – оселився поруч із ним і присвятив Готорну «в знак схиляння перед його генієм» свій знаменитий роман «Мобі Дік».

Між 1853 і 1857 роками Готорн жив у Європі, займаючи місце американського консула в Ліверпулі. Він відвідав Італію, де написав “The Marble Faun”, об’їздив Шотландію і, повернувшись до Америки, потрапив в самий розпал Громадянської війни між штатами. Друг його, колишній президент Союзу Франклін Пірс, оголошений був зрадником, і присвячена йому нова книга Готорна, «Наш старий будинок”, коштувала останньому тієї популярності, якої він було досяг.

Останні роки Готорна були повні фізичних страждань. Він написав ще тільки незакінчене оповідання “Септимія Фелтон” та уривок “Романтика Доллівера”. Починав, але не закінчив роботу над чотирма новими романами.

1891 – Петро Панч (справжнє ім’я Петро Йосипович Панченко) (пом. 1978), український письменник («Гомоніла Україна», «На калиновому мосту»).

1900 – Робер Деснос (пом. 1945), французький поет.

1927 – Ніл Саймон, американський драматург і сценарист.

1940 – Алла Миколаївна Латиніна, літературний критик, літературознавець.

Народилася 4 липня 1940 в Москві в сім’ї службовця. Закінчила філологічний факультет МГУ (1963) та аспірантуру філософського факультету МГУ. Захистила дисертацію по темі «Критика екзистенціалістської інтерпретації Достоєвського». Кандидат філософських наук (1970).

Друкується як критик з 1969 року. Працювала у видавництві «Радянський письменник» (1963 – 65), в «Літературній газеті» (1969 – 2003), зав. історико-літературним відділом, оглядачем, редактором «Літературної газети» по розділу російської літератури), в «Загальній газеті» (1992 – 93; зав. відділом культури). Колумніст в газеті «Время МН» (з 2002). Керівник напряму «Література» (1994 – 2001), оглядач «Літературної газети» (з 2001), оглядач «Нового світу». Була членом редколегії журналу «Московський вісник» (1989), громадської редколегії книжкової серії «Анонс» («Московський рабочий», 1989 – 90), журналу «Стрілець», головою журі Букерівської премії в Росії (1992), премії ім. Апполона Григор’єва (2001), премії ім. Олександра Блока (2000), «Російський сюжет» (2002). Лауреат премії «Літературної газети», Спілки Журналістів РФ (1997), лауреат премії журналу «Новий світ» (2005). Член СП (з 1979), Російського ПЕН-центру.

1971 – Деян Богоєвич (Дејан Богојевиħ), сербський поет.

В цей день померли:

1761 – Семюел Річардсон (Samuel Richardson), англійський письменник, родоначальник «чутливої» літератури XVIII і початку XIX ст.

Народився 19 серпня 1689 року у селі Макворт англійського графства Дербшир. Його батько був столяром, в сім’ї було дев’ятеро дітей.

Мало відомо про раннє життя Річардсона. Витоки свого письменницького таланту сам Річардсон пояснював тим, що з дитинства розважав друзів своїми історіями і проводив молодість, невпинно пишучи листи. Коли його письменницькі здібності отримали громадське визнання, він почав допомагати оточуючим писати листи. Вже у віці 13 років він допомагав знайомим дівчатам відповідати на любовні листи, які вони отримували.

Спочатку Річардсон-старший хотів, щоб його син став священиком, але він не міг собі дозволити освіту, якої Річардсон-молодший був гідний, тому він дозволив йому самому обрати професію. Він зупинився на друкарській справі, і працював у друкарні.

Перший роман вийшов, коли авторові було вже за 50. Його стиль ставився до розряду «чутливої літератури», що зародилася в 18 столітті. Сучасному читачеві він, ймовірно, здасться нудним, адже в ньому практично нічого не відбувається. А що взагалі може відбуватися в романі під назвою «Памела або винагороджена чеснота, серія листів прекрасної дівиці до батьків у повчання юнакам і дівчатам…»? Памела виходить заміж за чоловіка, який намагався її підступно звабити, і вони живуть довго і щасливо. Англійські панянки розчулено схлипували, а суворі чоловіки не могли не впустити скупу чоловічу сльозу щастя.

Річардсон написав продовження роману про Памелу, але історія про щасливе, правильне і спокійне сімейне життя виявилася нудною навіть за мірками «чутливої літератури».

Другий роман Річардсона «Кларисса або історія юної леді» трохи більше рясніє поворотами сюжету. Кларисса, спокушена і обдурена Ловеласом, вмирає від горя і страждань. А сам негідник убитий на дуелі месником.

Насправді заслуги цього письменника важко переоцінити. Романи Річардсона стали великим кроком вперед для європейської літератури. Його роботи вплинули на Руссо, Мюссе та багатьох інших сентименталистов.

Річардсон помер 4 липня 1761 року в Парсонс-Грін, у віці 71 року.

1848 – Франсуа Рене де Шатобріан (François-René, vicomte de Chateaubriand), французький письменник і політик, один із засновників романтизму у французькій літературі.

Народився 4 вересня 1768 в Сен-Мало. Він походив з бретонської дворянської сім’ї, здобув відмінну освіту, подорожував, в тому числі плавав у Північну Америку.

До Франції повернувся прямо до Великої Французької революції, і виступив на стороні короля. Після перемоги революціонерів Шатобріан був змушений емігрувати, жив в Англії, де написав «Досвід про революції», вельми критично аналізуючи французькі події.

Повернувшись до Франції на запрошення Наполеона, він почав дипломатичну кар’єру. Коли Бурбони повернули собі трон, Шатобріан продовжив дипломатичну роботу, служив послом в європейських столицях, в 1823-1824 роках очолював міністерство закордонних справ. Після падіння Бурбонів у 1830 році, Шатобріан, не прийнявши чергову революцію, пішов у відставку.

В літературі Шатобріан зайняв почесне місце одного з основоположників французького та європейського романтизму. Головним його твором є «Апологія християнства» (або «Геній християнства»), а також «обрамляючий», «ілюстративний» роман «Атала, або Любов двох дикунів у пустелі», і повість «Рене, або Наслідки пристрастей».

Шатобріан використовував нові способи виразності, передавав почуття героїв через стан природи. Як і всі романтики, місця, де відбувається дія, Шатобріан намагався вибирати поекзотичніше, поромантичніше – або ж переносив дію в «романтичні» історичні епохи, а то й поєднував обидва прийоми відразу.

Наприклад, для роману «Мученики», що продовжує ідеї «Апології християнства», Шатобріан поїздив по Греції та Близькому Сході, щоб самому побачити місця, де будуть розгортатися дії роману про перших християн.

Творчість письменника вплинула не тільки на французьку, але й на всю європейську літературу епохи романтизму. Костянтин Батюшков і Олександр Пушкін високо цінували творчість Шатобріана, а творчість видатних представників французького романтизму Альфреда де Віньї і Віктора Гюго грунтується на елементах романтизму, використаних Шатобріаном.

Шатобріан помер 4 липня 1848 року. Його мемуари вийшли посмертно з промовистою (і цілком в дусі романтизму) назвою – «Замогильні записки».

1921 – Антоній Грабовський (Antoni Grabowski) (нар. 1857), польський інженер-хімік, поет, «батько поезії на есперанто».

1964 – Самуїл Якович Маршак, радянський поет, драматург, перекладач, критик.

Народився 3 листопада 1887 року в Воронежі в сім’ї нащадків відомого єврейського рабина Аарона Шмуеля Кайдановера. Прізвище Маршак є скороченням, висхідним до імені великого предка.

Розвитком свого поетичного дару Самуїл зобов’язаний своєму вчителю словесності, який розгледів і заохочував талант Маршака. Відомий російський мистецтвознавець Володимир Стасов також розділив думку вчителя і допоміг юному поетові переїхати вчитися в кращу гімназію Петербурга.

Завдяки Стасову Маршак познайомився і потоваришував з Максимом Горьким. У 1904-1906 роках гостював на дачі Горького в Ялті. Після повернення в Петербург Маршак випускає свій перший збірник віршів на єврейську тему «Синоди». У 1907 році пробує себе і в перекладах.

У 1911 годy кореспондент «Загальної газети» Самуїл Маршак відправляється в подорож по Середземному морю, відвідує Туреччину, Грецію, Сирію і Палестину. Поїздка надихає молодого поета на ліричні вірші, там же він знайомиться і зі своєю майбутньою дружиною Софією Мільвідською.

У 1912 Маршак з родиною їде вчитися до Лондона. Цей період знайшов також відображення в його творчості: Маршак переклав чимало англійських балад. Через два роки після повернення на батьківщину, він опублікував ці переклади в журналах «Північні записки» і «Російська думка».

Дуже багато Маршак зробив для дітей. Він заснував у Краснодарі перший в Росії дитячий театр, а в Петрограді – дитячий журнал «Горобець». Він випустив віршовані дитячі книги «Будинок, який побудував Джек», «Дітки в клітці», «Казка про дурне мишеня». Маршак – автор знаменитих поем «Містер Твістер», «Дванадцять місяців», «Горя боятися – щастя не бачити», «Розумні речі». Він керував Ленінградською редакцією Детгиз.

Фінансово допомагав литовському інтернату для єврейських дітей-сиріт, батьки яких загинули під час Голокосту.

Не обходить стороною поет і серйозну лірику, продовжує займатися перекладами. У його перекладі відомі твори Шекспіра, Бернса, Блейка, Вордсворта, Кіплінга, і багатьох інших поетів.

Заслуги Маршака були багаторазово відзначені Сталінською премією і орденами Леніна.

Помер Самуїл Маршак 4 липня 1964 в Москві.

1988 – Януш Пшімановскій (Janusz Przymanowski), польський письменник, поет і публіцист.

Події дня:

1855 – вийшло перше видання збірника віршів Уолта Уїтмена (Walt Whitman) «Листя трави».

1862 – під час пікніка Чарльз Доджсон (Charles Lutwidge Dodgson) почав розповідати Алісі Лідделл (Alice Liddell) історію про дівчинку, яка побігла слідом за кроликом у Країну чудес. Десятирічна дівчинка стала наполягати, щоб він записав всю історію. Доджсон прислухався до поради і під ім’ям Льюїса Керролла (Lewis Carroll) написав книжку «Аліса в Країні чудес».

1865 – вийшло в світ перше видання книги Льюїса Керрола «Аліса в Країні Чудес».

1918 – в газеті «Вільність» вміщена замітка «Звільнення Купріна». На початку весни письменник був заарештований органами ВЧК за публікацію статті на захист великого князя Михайла.

1920 – виставою «Мауглі» відкрився Перший Державний театр для дітей, створений 17-річною Наталією Сац.

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 96

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!