29 квітня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1701 – Християн Людвіг Лісков (Christian Ludwig Liscow) (пом. 1760), німецький письменник-сатирик.

1805 – Огюст Барб’є (Auguste Barbier) (пом. 1882), французький поет.

Огюст Барб'є та Вільям Херст

1863 – Вільям Херст, американський газетний магнат і ведучий газетний видавець. Народився в Сан-Франциско в заможній каліфорнійській родині. Батько Вільяма був мільйонером і володів найбільшими на Західному узбережжі США покладами срібла.

Схильність до скандальної журналістики проявилася у молодого Херста ще в студентські роки. Незадовго до закінчення Гарвардського університету він написав образливу для викладачів замітку в університетському журналі «Пасквіль». Ця замітка стала причиною його відрахування з університету.

У 1885-1887 роках Херст вчився у школі репортерської роботи в газеті Джозефа Пулітцера «The New York World». Після цього з допомогою батька домігся гарвардського диплома і повернувся в Сан-Франциско. Тут він випросив у батька «Сан-Франциско Ікземінер», яку той викупив у збитковому стані в 1887 році, і став видавцем.

Він з порога заявив співробітникам своєї нової газети, що сенсацію можна зробити з будь-якої нісенітниці, головне – форма подачі матеріалу і відповідність запитам читача. Уже через рік його стараннями тираж газети виріс рівно у два рази. Поступово газета почала публікувати скандальні матеріали про корупцію. Херст-старший зажадав від сина припинити нападки на деякі компанії, в результаті сталася сварка батька і сина. Херст-старший відмовився фінансувати газету і позбавив сина спадщини.

У 1895 році за фінансової підтримки з боку матері, він купив «Нью-Йорк Морнінг Джорнел». Газета мала незначний порівняно з конкурентами тираж в 30 000 примірників. Але Херст найняв видатних публіцистів того часу Стівена Крейна і Джуліана Хоторна. Для нього також писав Марк Твен. Він знизив ціну до одного цента за номер. Тираж газети різко виріс. Після цього почалася так звана «газетна війна» між Херстом і Пулітцером. Два найбільших видавця вступили в жорстку конкуренцію. Але Пулітцер не міг встигнути за конкурентом. Його видання було призначено для середнього класу і мало певні рамки, які він не міг переступити. Для Херста ж обмежень не було …

Херст став мільйонером і дуже впливовою особистістю в газетному світі. У 1935 році він був одним з найбагатших людей в світі – його статки оцінювалися в 200 мільйонів доларів.

1875 – Рафаель Сабатіні, англійський письменник, автор пригодницьких романів.

Народився в родині Вінченцо Сабатіні та Анни Траффорд, які займалися оперним співом. Вирішивши, що гастрольне життя не підходить маленькому Рафаелю, його відправляють до батьків матері, що живуть в Англії, де він вивчає англійську мову.

У 7 років він повертається до батьків, які проживають нині у Португалії. До вже вивчених італійської та англійської додається ще й португальська мова. Після повернення сім’ї Сабатіні в Італію, Рафаель відправляється здобувати освіту в Швейцарії. Кілька років, проведених там, додали ще дві мови – німецьку та французьку. Саме там, у швейцарській школі, Рафаель пробує писати.

У 17 років, покинувши школу, Рафаель відправляється в Англію, де працює перекладачем. У двадцятирічному віці Рафаель Сабатіні починає займатися письменницькою діяльністю всерйоз. Через чотири роки відомі англійські журнали починають друкувати його оповідання.

У 1901 році Рафаель підписує перший контракт на роман, а через три роки виходить його перша книга. Ще через рік друкується його другий твір, і молодий успішний автор починає писати – багато і талановито. Його ранні книги були досить популярними.

На початку першої світової війни Сабатіні працює в британській розвідці перекладачем. Написаний в 1921 році роман «Скарамуш» про революцію у Франції стає бестселером в Англії і США. Не менш популярним стає й «Одіссея капітана Блада», екранізована Майклом Кертіц.

Після цього Сабатіні випускає ще чимало прекрасних романів, поки 13 лютого 1950 не вмирає, ледь дописавши збірник «Turbulent Tales».

1885 – Егон Ервін Кіш (Egon Erwin Kisch) (пом. 1948), чесько-німецький журналіст, письменник, учасник інтербригад.

Егон Кіш та Пятрас Бабіцкас

1903 – Пятрас Бабіцкас (Petras Babickas) (пом. 1991), литовський поет, перший диктор литовського радіо.

1908 – Джек Вільямсон (Jack Williamson) (пом. 2006), класик американської і світової наукової фантастики.

Народився в Бісбі, штат Арізона. Його батьки намагалися облаштувати ферму в Мексиці, але були змушені виїхати звідти через розпочату революцію і влаштувалися в глухому куточку Нью-Мексико. Початкову освіту Джеку, його братові та двом сестрам дали батьки. В школу Джек пішов тільки в 1920 році – відразу в сьомий клас.

У 1927 році один із однокласників дав йому почитати березневий номер журналу «Amazing Stories» – і з цього моменту життя Вільямсона стало назавжди пов’язане з фантастикою. Особливо йому подобалися твори Абрахама Меррита; наслідування цьому автору стали першими пробами пера письменника-початківця. У грудневому номері «Amazing» за 1928 рік вийшла його перша публікація – розповідь «Металева людина» (The Metal Man), а слідом за цим у «Science Wonder Stories» з’явився його короткий роман «Інший розум» (The Alien Intelligence).

Вільямсон швидко став відомим читачам НФ і вирішив докласти всіх зусиль для того, щоб стати професійним письменником. Він охоче писав у співавторстві, багато публікувався, напрацьовуючи досвід, у різних журналах (у тому числі в «Weird Tales»), а в 1934 році випустив один зі своїх знаменитих романів «Космічний легіон» (The Legion of Space), який був продовжений романами «Кометчікі» (The Cometeers, 1936) та «Один проти легіону» (One Against the Legion, 1939). У 1938 році Вільямсон почав новий цикл романом «Легіон часу» (Legion of Time) і продовжив його романом «Після кінця світу» (After the World’s End, 1939).

З настанням «ери Кемпбелла» Вільямсон швидко зрозумів, що опинився в рядах «старої хвилі», яка сходила зі сцени, і рішуче переглянув свій творчий підхід, зробивши його більш сучасним. Це дозволило йому утриматися в числі активних авторів і увійти в авторський актив, зібраний Кемпбеллом навколо журналів «Astounding Science Fiction» і в «Unknown».

Протягом 1950-1990-х років Вільямсон продовжує писати, залишаючись одним із визнаних класиків фантастики, завершує освіту, захищає дисертацію, читає курси фантастики в університетах. У 1975 році він другим з письменників отримує звання Grand Master; він удостоєний також премій «Хьюго», «Неб’юла», Меморіальної премії Джона В. Кемпбелла, і за внесок у фантастику – премій «Скайларк», імені Брема Стокера, Всесвітньої премії фентезі.

Джек Уільямсон помер 10 листопада 2006 року в своєму будинку в місті Порталес (штат Нью-Мексико) у віці 98 років. Незважаючи на свій вік він з’явився на Spring 2006 Jack Williamson Lectureship, а в 2005 р. опублікував 320-сторінковий роман The Stonehenge Gate.

Джек Вільямсон та Роберт Дж. Сойер

1960 – Роберт Джеймс Сойер, канадський письменник-фантаст.

В цей день померли:

Катерина Сієнська - Caterina da Siena

1380 – Катерина Сієнська (справжнє ім’я Катерина Бенінказа) (Caterina da Siena – Caterina Benincasa) (нар. 1347), італійська релігійна діячка і письменниця, черниця домініканського ордена.

1841 – Луї Бертран (Louis Bertrand) (нар. 1807), французький письменник («Гаспар ночі», «Патріот Золотого берега»).

Луї Бертран та Юозас Тумас-Вайжгантас

1933 – Юозас Тумас-Вайжгантас (Juozas Tumas) (нар. 1869), литовський письменник, літературознавець і громадський діяч.

Олексій Силич Новіков-Прибой

1944 – Олексій Силич Новіков-Прибой (справжнє прізвище Новіков), письменник.

Народився (12) 24 березня 1877 року в селі Матвіївське Тамбовської губернії в селянській родині. Батькові його дісталася нелегка доля миколаївських солдатів, що служили чверть століття. Олексій навчався в церковнопарафіяльній школі. В 11 років його освіта закінчилася – вчитися далі не було коштів.

У 22 роки був призваний до армії і сім років служив матросом на Балтійському флоті. Там він зайнявся самоосвітою, відвідував Кронштадтську школу, познайомився із забороненою літературою, за що потрапив до в’язниці.

Після звільнення був відправлений на війну з Японією, брав участь в Цусімській битві. Потрапив у полон і протягом восьми місяців мав можливість читати книги, про які раніше лише чув.

У 1906 році, повернувшись у рідне село, став записувати свої спогади. Так з’явилися брошури про Цусімський бій – під псевдонімом «А.Затертий, колишній матрос» були написані «За чужі гріхи» та «Божевільні і безплідні жертви». Їх тут же заборонили, і, побоюючись переслідувань, Олексій втік до Англії.

Наступні шість років він як політичний емігрант жив у Франції, Іспанії, Італії та в Північній Африці; плавав матросом торгового флоту; жив у Максима Горького на Капрі.

Пізніше Новиков зазначив: «Горький поставив мене на ноги. Після навчання у нього я твердо і самостійно ввійшов у літературу».

Перший серйозний збірник оповідань Новикова-Прибоя «Морські оповідання» в 1914 році був вилучений в наборі; вийшов тільки після революції.

Після революції письменник отримує можливість публікуватися, у пресі регулярно з’являються його твори: повісті «Море кличе» (1919), «Підводники» (1923), «Єралашний рейс» (1925), «Жінка в морі» (1926). Найбільш відомий і значний твір Новикова-Прибоя – історична епопея «Цусіма», написана в 1932 – 1935.

У роки Великої Вітчизняної війни Новиков-Прибой виступав зі статтями та нарисами про моряків, працював над великим романом «Капітан 1-го рангу», який не встиг завершити.

Письменник помер у Москві 29 квітня 1944 року.

1995 – Сергій Петрович Антонов (нар. 1915), письменник, критик, публіцист і кінодраматург.

Події дня:

1852 – за статтю в «Московських відомостях», присвячену пам’яті М. В. Гоголя, арештований І. С. Тургенєв.

Герман Гессе та Тургенєв

1942 – письменник Герман Гессе закінчив роботу над романом «Гра в бісер».

телеспектакль Одруження Фігаро

1974 – прем’єра телеспектаклю “Божевільний день, або Одруження Фігаро” – телевізійної версії спектаклю Московського театру Сатири за п’єсою Бомарше “Одруження Фігаро”.

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 473

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!