27 червня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1872 – Пол Лоренс Данбар (англ. Paul Laurence Dunbar) (пом. 1906), американський письменник, поет і прозаїк.

1880 – Хелен Келлер (англ. Helen Adams Keller), сліпоглуха американська письменниця, громадський діяч і викладач.

Народилася на плантації ‘Айві Грін’ в Таскамбіі, штат Алабама. Її батьком був капітан Артур Келлер, колишній офіцер армії конфедератів, а матір’ю – Кейт Адамс Келлер, кузина генерала Роберта Лі і дочка іншого генерала – Чарльза Адамса. Корінням рід Хелен йде до Швейцарії. Келлер не була сліпою і глухою від народження; лише у дев’ятнадцять місяців у неї проявилася рідкісна хвороба, яку лікарі нарекли ‘гостра закупорка живота і мозку’ – ймовірно, скарлатина або менінгіт. Хвороба мучила дівчинку недовго, але все ж змогла позбавити її зору і слуху. До цього часу вона була здатна спілкуватися з Мартою Вашингтон, шестирічною дочкою сімейного кухаря, розуміла її мову жестів; до семи років Хелен оперувала шістьма десятками різних жестів для спілкування з родиною. Відповідно до думки великого радянського психолога, що спеціалізувався на сліпих і глухих, А. Мещерякова, саме дружба з Мартою дала Келлер шанс на подальше лікування.

У 1886-му мати Хелен, натхненна працями Чарльза Діккенса про успішне навчання іншої схожої дитини, Лаури Бріджман, відправила Келлер разом з батьком на пошуки доктора Джуліана Чісолма, окуліста і отоларинголога з Балтімора. Чісолм направив їх до Олександра Грехем Беллу, який саме працював із глухими дітьми на той момент. Белл порадив Келлеру звернутися до інституту Перкінса для сліпих – школу, де і навчалася Лаура Бріджман. Майкл Анаганос, директор школи, зв’язався з однією із колишніх учениць, Енні Салліван. У Салліван були серйозні порушення зору і їй було лише двадцять років, тим не менш, вона стала інструктором Келлер, і їх плідна співпраця тривала близько сорока дев’яти років.

Енні прибула в будинок Келлерів у березні 1887-го; досить швидко вона почала вчити Хелен спілкуватися через вимову слів у руку; першим уроком було вивчення слова ‘лялька’ (‘doll’) – на честь ляльки, яку Салліван принесла дівчинці в подарунок. Прорив у навчанні стався на наступний місяць – дівчинка зрозуміла, що жести, які показує вчителька однією рукою, коли друга її рука омивається холодною водою, означають слово ‘вода’; практично відразу вона зажадала назвати їй більшість предметів домашнього вжитку, чим ледь не довела Салліван до непритомності.

Коли Келлер підросла, її незрячі очі замінили скляними копіями, у медичних і косметичних цілях.

З травня 1888-го Келлер відвідувала заняття в інституті Перкінса для сліпих. У 1894-му Хелен і Енні Салліван перебралися в Нью-Йорк, де почали навчатися в школі Райта-Хумасона для глухих і школі Хораса Манна для глухих. У 1896-му вони повернулися до Массачусетсу і Келлер почала навчатися в Кембриджській Школі для Молодих Леді; в 1900-му вона успішно закінчила її. У той же час вона познайомилася зі своїм прихильником, Марком Твеном – він був представлений їй нафтовим магнатом Генрі Хаттлстоном Роджерсом; саме Роджерс – разом з дружиною – оплачував навчання Келлер.

У 1904-му, в двадцять чотири роки, Келлер закінчила Редкліфф і стала першою сліпо-глухою дівчиною, що коли-небудь отримувала диплом бакалавра.

Досить швидко Хелен стала всесвітньо відомим оратором і письменником. Вона запам’яталася багатьом, як захисник інвалідів по всьому світу. Вона була активною суфражисткою, пацифісткою, непримиренним опонентом Вудро Вільсона, радикальною соціалісткою і прихильником введення контролю народжуваності. У 1915-му Келлер заснувала разом з Джорджем Кесслером міжнародну організацію свого імені. Організація ця – ‘Helen Keller International’ – займалася вивченням зору, здоров’я та правильного харчування. У 1920-му Хелен допомогла створити Союз Цивільних Свобод Америки (American Civil Liberties Union, ACLU). Келлер і Салліван подорожували по всьому світу, побувавши в більш ніж тридцяти дев’яти країнах; їх занесло навіть до Японії, де вони знайшли масу шанувальників. Хелен особисто зустрічалася з кожним президентом США від Гровера Клівленда до Ліндона Джонсона і дружила з багатьма знаменитостями – Олександром Беллом, Чарлі Чапліном і Марком Твеном.

Хелен Келлер померла уві сні 1 червня 1968, за 26 днів до свого 88-річчя. Панахида по ній пройшла у вашингтонському Національному Соборі. Урна з її прахом встановлена в стіні собору, там же, де покоїться прах її вчителів Енн Салліван і Поллі Томпсон.

1911 – Георгій Васильович Метельський, російський журналіст і письменник Литви (пом. 1966).

1934 – Альберто Бевілаккуа (італ. Alberto Bevilacqua), італійський письменник, сценарист і режисер.

В цей день померли:

1574 – Джорджо Вазарі (Giorgio Vasari) (нар. 1511), італійський архітектор, художник, письменник.

Народився в Ареццо 30 липня 1511. Його батько був гончарем.

Першим учителем Вазарі, коли йому ще не було дванадцяти років, став французький художник Гійом де Марсилія, розписувавший вітражі церкви в Ареццо. Близько 1524 року Джорджо Вазарі поїхав до Флоренції, де працював у майстернях Андреа дель Сарто і Мікеланджело.

З 17 років Вазарі подорожував по Італії у пошуках роботи; одного разу він щасливо зустрівся з одним із перших своїх покровителів, Іполитом Медічі, який узяв його з собою до Риму. Тут Вазарі незабаром отримав від свого покровителя замовлення написати картину «Венера і Грації».

У 1531 році Вазарі повернувся до Флоренції до герцога Олександра Медічі, великому шанувальнику живопису. У палаці герцога Вазарі написав кілька картин і портрет Олександра, а також викладав архітектуру і декор.

У 1537 році Олександр Медічі був підступно вбитий, і Вазарі знову залишився без покровителя. Незважаючи на молодість, художник вже придбав велику популярність і став отримувати різні запрошення.

Живопис Вазарі являє собою яскравий зразок тосканського маньєризму. Картини здебільшого написані в холодній колірній гамі.

Головна архітектурна робота Вазарі – ансамбль Уффіци у Флоренції (1560-1585). Вазарі є автором фресок у палаццо Веккьо у Флоренції (з 1555) і Залі Реджа у Ватикані (1571-1573). Вазарі був талановитий у декорі, але мирився із невдачами в монументальній архітектурі.

Вазарі був людиною широких культурних інтересів і вніс величезний вклад в історію мистецтва як творець «Життєписів найбільш знаменитих живописців, скульпторів і зодчих» – книги, яка залишається важливим джерелом відомостей про життя і творчість італійських художників Відродження. Перше видання було здійснено в 1550 році. Тільки через 18 років після першого видання, його твір прийняв остаточний вигляд, в якому і дійшов до нашого часу. Це друге видання прикрашене портретами художників.

Помер Вазарі у Флоренції 27 червня 1574.

1961 – Мухтар Ауезов (Мұхтар Омарханули Әуезов) (нар. 1897), казахський письменник («Шлях Абая»).

1980 – Леонід Миколайович Мартинов (нар. 1905), російський радянський поет.

2001 – Туве Янссон (Tove Marika Jansson), фінська письменниця, автор книг про мумі-тролів.

Народилася 9 квітня 1914 в творчій родині.

Її батько був скульптором, мати – художником-графіком. Туве Янссон писала шведською мовою і сама ілюструвала свої книги.

В літературі дебютувала повістю «Мумі-троль і комета» (1946), за якою послідували інші повісті про незвичайний світ мумі-тролів, а також збірки оповідань, п’єси і автобіографія «Дочка скульптора» (1968).

Мумі-тролі принесли Туве Янссон безліч літературних нагород. Вона була удостоєна премії муніципалітету Стокгольма (1952), медалей Сельми Лагерлеф (1953) і Ганса Християна Андерсена (1966), а також польського ордена Усмішки. Книги про мумі-тролів переведені на двадцять мов, однак найбільше вони популярні в країнах північної і центральної Європи.

Незважаючи на те, що тролі були запозичені письменницею зі шведських казок, їх образ був істотно перероблений, і в цілому можна говорити про те, що фольклор справив на творчість Туве Янссон мінімальний вплив. Життя мешканців Мумі-Дален імітує життя сім’ї самої Янссон з точки зору дитини. Невідомо звідки беруться продукти та предмети домашнього вжитку, сусіди мумі-тролів хоч і незадоволені, але найчастіше доброзичливі.

У більш пізніх творах герої Янссон як би дорослішають і розуміють, що світ насправді жорсткий і байдужий. Проте, автор не прагне підштовхнути читача до висновку про те, що життя в цьому світі наповнене страхом і муками. Остання з книг про мумі-тролів закінчується тим, що вони все ж повертаються у свій дім.

В основі художнього світу Туве Янссон лежить образ будинку – будинку, в якому завжди горить світло, тебе чекають близькі, готова смачна їжа і тепла постіль. Це непорушна цитадель безпеки і любові, одна думка про яку дозволяє подолати будь-які негаразди і куди завжди можна повернутися.

Інший важливий мотив творчості Туве Янссон – це свобода. Кожен має право на творче самовираження, оскільки вільна у своїх проявах сама природа, весь навколишній світ. Обмежити свою свободу дій персонаж може тільки сам по власним уявленням про борг, але не має права нав’язувати ці уявлення іншим.

Події дня:

1693 – у Лондоні вийшов перший у світі журнал для жінок.

1964 – У Вашингтоні відкрито пам’ятник Тарасу Шевченку.

1968 – У чехословацькій «Литературній газеті» з’явився документ, що отримав назву «Дві тисячі слів» і підписаний представниками всіх шарів чехословацького товариства, із закликом до більш швидкого переходу до реальної демократії. Ця відозва стала кульмінаційним пунктом Празької весни. Керівництво Радянського Союзу й інших країн Варшавського договору зажадало від керівництва республіки згортання реформ, які могли призвести до «контрреволюції».

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 141

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!