25 квітня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1818 – Федір Іванович Буслаєв (пом. 1897), вчений-філолог і мистецтвознавець. Написав «Історичну граматику російської мови». Саме він першим став паралельно вивчати стилі літератури й стилі образотворчого мистецтва.

1852 – Леопольдо Алас (Leopoldo Alas) (пом. 1901), іспанський письменник і критик.

1914 – Клод Моріак (Claude Mauriac) (пом. 1996), французький письменник і сценарист.

1929 – Хосе Анхель Валенте (José Angel Valente) (пом. 2000), іспанський поет, літературний критик, перекладач англійської та італійської поезії.

1934 – Мирослав Рафай (Miroslav Rafaj) (пом. 1987), чеський письменник, прозаїк.

В цей день померли:

1595 – Тассо Торквато, італійський поет. Народився 11 березня 1544 в Сорренто. Батько Торквато – філолог і поет Бернардо Тассо – був секретарем принца Салернського. Торквато отримав блискучу освіту і з дитинства перебував при дворі. Він був компаньйоном юного сина герцога, і в атмосфері урбинского двору перейнявся ідеалами аристократії.

У Венеції Торквато допомагав батькові в літературній праці і заодно обдумував епічні сюжети, які міг би використовувати сам. Проте батько відправив його вивчати юриспруденцію в Падую, де юнак потрапив під вплив Ш.Гонзага, С.Спероні і К.Сігоніо і пристрастився до філософії та літературної теорії.

У Падуї Торквато почав публікувати свої вірші, а в 1562 році вийшла його фантастична епічна поема «Рінальдо». У 1565 році він переїхав у Феррару і вступив на службу до кардинала Луїджі д’Есте, брата герцога Альфонсо II.

У 1570-1571 роках Тассо став придворним поетом герцога Альфонсо. Його любовна лірика того часу адресована придворним дамам. За кілька тижнів він написав пасторальну драму «Амінта», яка була з великим успіхом представлена при дворі. У 1575 році Тассо завершив роботу над епічною поемою, яка до цих пір вважається шедевром – «Звільнений Єрусалим».

Внаслідок перенапруження з ним трапився душевний розлад – його мучили думки про гріховність, розвинулася манія переслідування. Після декількох бурхливих нервових зривів його уклали в будинок божевільних, де він провів сім років. Правда, ходили чутки, що причиною ув’язнення служила зовсім не хвороба, а любов Тассо до сестри герцога Леонора д’Есте.

У періоди просвітління Тассо продовжував писати ліричні вірші і трактати-діалоги про літературу та філософію. У 1586 році Тассо вийшов з госпіталю і наступні роки жив у кількох покровителів, продовжуючи творчу діяльність.

Помер Торквато Тассо 25 квітня 1595 в Римі, в монастирі Сант Онофріо.

Його літературна спадщина включає не тільки вищезгадані твори, а й велике число віршів і сонетів, трагедію «Король Торрісмондо», релігійну поему «Сім днів створення світу», трактат «Роздуми про поетичне мистецтво».

1800 – Вільям Купер, англійський поет.

Народився 26 листопада 1731 в Грейт-Беркемстеді в родині священика. В 1749 році він закінчив Вестмінстерську школу в Лондоні і оселився в Темплі. Тут він зайнявся вивченням світової літератури.

У 1763 Купер пережив перший страшний період божевілля; до самої смерті він страждав від нападів туги й пригніченості і не раз намагався покінчити з собою.

Морок і жах його життя і творчості врівноважуються тонким почуттям комічного та спалахами світлої радості. Ця якість, а також легкість і гармонійна простота прози Купера ставлять його в ряд великих майстрів епістолярного жанру англійської літератури.

Найвідоміша збірка поета – «Олнейські гімни», що вийшла в 1779 році, а також поема «Завдання», написана білим віршем, яка стала зразком дидактичної поезії. Поет захоплювався і перекладами Вольтера, Гомера. В кінці життя Купер, в черговий раз переживаючи період душевного розладу, потрапляє до психіатричної лікарні.

У 1795 році друзі забирають поета в Норфолк, де він і помирає через п’ять років 25 квітня 1800. Повне зібрання творів поета вийшло через три роки після його смерті в 1803 році.

1913 – Михайло Михайлович Коцюбинський (нар. 1864), український письменник («Fata morgana»).

1943 – Володимир Іванович Немирович-Данченко, радянський режисер, театральний діяч і педагог, письменник, драматург.

Народився (11) 23 грудня 1858 року в Озургеті (Грузія) в російсько-грузинсько-вірменській сім’ї. З дитинства він мріяв про сцену, а в 19 років почав успішно виступати в аматорському театрі. Однак продовжувати акторську кар’єру не став. Він покинув сцену для того, щоб повернутися в зал критиком і постановником, бо вже в юності мав власне уявлення про театр і театральне життя.

У 1870-х він почав виступати в якості театрального критика. Володимир Іванович знав і розумів сучасне йому театральне мистецтво, і це привело його до думки про необхідність докорінної реформи театру. Він не міг миритися з існуючим розривом між запитами життя і театром, незважаючи на наявність у ньому акторів величезного таланту й майстерності. Він запропонував Станіславському, вже відомому режисерові, об’єднати зусилля для створення нової програми театральної творчості. Так народився Художній театр, і сюди тепер попрямувала його воля зрілого художника.

Художній театр був його мрією, життєвою місією, покликанням. Тут, у колі Станіславського, Чехова, Горького, інших передових художників і письменників, він вперше отримав реальну можливість здійснення своїх ідеалів. Він заклав у цьому театрі найміцніші основи, а під крилом театру виросла і творчо реалізувалася ціла плеяда чудових акторів.

Основна риса обдарування Немировича-Данченка – вміння охопити театр у цілому. Він не сприймав театр поза зв’язком із суспільством, для нього не існувало дрібних деталей в театральному житті. Саме йому належить відомий афоризм: «Театр починається з вішалки».

Мова образів, якою Немирович-Данченко спілкувався з акторами, була надзвичайно багатою і сповненою яскравих порівнянь, спрямованих на пробудження в акторі необхідних асоціацій. Ця мова розширювала і поглиблювала акторське знання життя, дозволяючи знаходити яскраві й прості сценічні прийоми, які дозволяли передати саме життя. Він не вчив акторів і ні до чого їх не примушував. Його актори на сцені просто жили – жили сильно, яскраво і красиво.

25 квітня 1943, у віці вісімдесяти п’яти років, Володимир Іванович помер від серцевого нападу. Багато його планів та задумів так і залишилися нереалізованими.

1954 – Лідія Миколаївна Сейфулліна (нар. 1889), письменниця.

1988 – Кліффорд Саймак (Clifford Donald Simak) (нар. 1904), американський письменник-фантаст.

2004 – Том Ганн (Thomson “Thom” William Gunn) (нар. 1929), англійський поет і критик.

Події дня:

1719 – Вихід у Лондоні першого видання роману Даніеля Дефо про Робінзона Крузо.

1816 – Джордж Байрон (Lord George Gordon Byron), переслідуваний на батьківщині внаслідок ганебних чуток, покинув Англію. Як в результаті з’ясувалося, назавжди.

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 79

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!