25 червня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1852 – Микола Гейнце (пом. 1913), прозаїк, журналіст і драматург.

1884 – Даніель-Анрі Канвейлер (Daniel Henry Kahnweiler) (пом. 1979), французький видавець, публікував роботи П. Пікассо (Pablo Picasso).

1887 – Джордж Еббот (George Abbott) (пом. 1995), американський письменник, сценарист, режисер і продюсер.

1900 – Тихон Сьомушкін (пом. 1970), письменник.

1903 – Джордж Оруелл (справжнє ім’я Ерік Артур Блер) (George Orwell – Eric Arthur Blair), англійський письменник і публіцист, автор роману «1984».

Народився в Індії в родині англійського колоніального чиновника. Його батько працював в індійському митному управлінні, і був вихідцем із аристократичного збіднілого роду.

У 1921 році Ерік Блер закінчив Ітонський коледж. Серед улюблених письменників були Редьярд Кіплінг, Чарльз Діккенс, Вільям Теккерей, Герберт Уеллс, улюбленим героєм був Робін Гуд.

У 1922 році майбутній письменник найнявся в королівську поліцію і відбув до Бірми, де служив до 1927 року. Про кар’єру письменника він почав мріяти ще в шість років. Уже в 11 років в одній з газет Оруелл опублікував патріотичний вірш, а в 1923 році з’явилися його перші «дорослі» публікації. У 1927 році Джордж Оруелл подав у відставку і повернувся в Європу, остаточно вирішивши стати письменником.

Намагаючись заробити на життя, працював посудомийником у паризькому готелі, складальником хмелю в Кенті, помічником букініста, учителем. Враження цих років були передані в книзі «Собаче життя в Парижі і Лондоні», що вийшла в 1933 році, тоді ж з’явився псевдонім «Джордж Оруелл», тому що молодий письменник не хотів, щоб його батьки дізналися про ті життєві перепетії, які відчував їх син, коли мешкав у нічліжках і нетрях Парижа та Лондона.

Після початку громадянської війни в Іспанії, Оруелл відправився в Барселону в якості кореспондента одного з лондонських тижневиків. Воював, був важко поранений фашистським снайпером. У 1937 році став прихильником антикомунізму і буржуазно-ліберального реформізму.

Після початку другої світової війни Джордж Оруелл просився на фронт, але через поранення та підозри на туберкульоз отримав відмову. В листопаді 1943 – лютому 1944 року він пише самий незвичайний для себе твір – казку «Скотний двір». Сатира була настільки відвертим натяком на Сталіна, що казку відмовлялися друкувати і в Англії, і в Америці; опублікована вона була лише в 1945 році.

У 1945 році він почав роботу над романом «1984», який став однією з найбільш знаменитих антиутопій 20 століття про ймовірний розвиток світового співтовариства в тоталітарному напрямку. Саме з роману «1984» вперше стали відомими й використовуваними такі поняття як «думкозлочин», «новояз» і «двоєдумство». У червні 1949 роман «1984» був опублікований в Англії та в Америці, а через півроку, 21 січня 1950, Джордж Оруелл помер від туберкульозу.

Роман «1984» був переведений на 62 мови, а 1984 рік був названий ЮНЕСКО роком Джорджа Оруелла.

1907 – Арсеній Олександрович Тарковський (пом. 1989), поет і батько кінорежисера Андрія Тарковського.

Народився в Єлисаветграді (нині Кіровоград, Україна).

У дитинстві разом з батьком і братом відвідував творчі вечори поетів Ігоря Сєверяніна, Костянтина Бальмонта, Федора Сологуба.

Дитиною пережив громадянську війну. На початку 1920-х років Арсеній поневірявся по Україні та Криму, голодуючи, часом заробляючи ремеслами.

У 1925 році Тарковський приїхав до Москви і вступив на Вищі літературні курси при Всеросійському союзі поетів. Там він познайомився з поетами, з Данилом Андрєєвим, і з майбутньою дружиною Вишняковою. Шлюб із Вишняковій розпався, коли їхні діти – Андрій (майбутній всесвітньо відомий актор і кінорежисер Андрій Тарковський) і Марина були зовсім маленькими.

За рекомендацією Шенгелі молодий Тарковський почав працювати в газеті «Гудок», де в цей же час трудяться Булгаков, Олеша, Ільф, Петров, Катаєв. Тоді ж він знайомиться з Мандельштамом і Цвєтаєвою, що повернулася з еміграції.

У 1932 році починають виходити його перші переклади, а в 1940 році поет стає членом Спілки письменників.

З початком Другої світової війни Тарковський йде добровольцем на фронт, спочатку кореспондентом, а потім бере участь у боях. Після поранення й ампутації ноги він змушений демобілізуватися у званні гвардії капітана.

Після війни поет готує до видання збірку «Вірші різних років». Однак випустити в світ його не вдається, і Тарковський-поет довго залишається невідомим масовому читачеві. Але Тарковський-перекладач продовжує активно видаватися: його переклади східних поетів користуються попитом видавництв.

Збірник власних віршів «Перед снігом» вдається видати лише в 1962 році. Майже одночасно на екрани виходить фільм Андрія Тарковського «Іванове дитинство», де звучать вірші поета. Потім з’явилися й інші збірники, в яких автор був сполучною ланкою між поетами срібного століття і сучасними. Він ввібрав традиції поетів цього покоління, проніс їх через свою творчість, пропустивши крізь призму власної індивідуальності.

Серце поета перестало битися 27 травня 1989.

1909 – Димитр Дімов (пом. 1966), болгарський письменник і драматург, автор антифашистських романів.

1926 – Інгеборг Бахман (Ingeborg Bachmann) (пом. 1973), австрійська письменниця і лірична поетеса, автор численних збірок віршів, психологічної прози, радіоп’єс.

1935 – Чарльз Шеффілд, американський письменник-фантаст.

Народився у Великобританії. Освіту він здобув у Кембріджі, там же захистив дисертацію. А в 1960-х роках переїхав у США.

Наукова кар’єра Шеффілда була надзвичайно успішною. Через деякий час після переїзду Шеффілд стає президентом Американського товариства астронавтів і очолює корпорацію «Earth Satellite», що виробляє супутники для фотографування Землі з космосу. У період з 1984 по 1986 роки Шеффілд був президентом Асоціації американських письменників-фантастів.

Фантастику Чарльз Шеффілд почав публікувати в 1970-і роки. Він дебютував із розповіддю «Які пісні співали сирени» і швидко завоював репутацію висхідної зірки і продовжувача справи Артура Кларка.

Чарльз працював у різних жанрах фантастики. Однак у всіх своїх роботах він незмінно зберігав позитивний погляд на науку як спосіб вирішення будь-яких завдань. Він вважав, що «без наукового змісту наукова фантастика перетворюється просто в фентезі». Шеффілд був досить плідним автором: він писав у середньому більше ніж по одному крупному твору на рік.

За роман «Брат драконам» Шеффілд удостоївся премії Джона У. Кемпбелла, а оповідання «Думками в Джорджії» був висунутий одночасно на дві премії – «Хьюго» і «Неб’юла».

Чарльз Шеффілд помер 2 листопада 2002 року.

В цей день померли:

1822 – Ернст Теодор Вільгельм Амадей Гофман, німецький письменник, композитор, художник.

Народився 24 січня 1776 року в Кенігсберзі, що був в той час столицею Східної Пруссії (зараз це Калінінград). Це було інтернаціональне місто, і серед предків самого письменника, крім німців, були поляки й угорці.

Батько майбутнього письменника був адвокатом, освіченою людиною із розвиненим художнім смаком, який, нажаль, любив випити. Через кілька років після народження сина він пішов із сім’ї.

Вільгельма виховували бабуся і дядько, педантичний і похмурий чоловік. У 1792 році Гофман вступив на відділення правознавства в Кенігсберзький університет, де в той час викладав І. Кант. Правда, Гофман майже не бував на лекціях, вважаючи за краще книги, живопис і музику. Він часто бував у театрі.

Зв’язок із дружиною виноторговця Дорою Хатт привів до скандалу і вимушеного від’їзду Гофмана в Сілезію в 1796 році. Гофман став сам заробляти собі на хліб, працюючи чиновником, але від опіки дядька йому позбутися не вдалося.

У 1804 році він був переведений до Варшави і вирішив присвятити вільний від роботи час музиці. У зв’язку з цим він змінив своє третє ім’я Вільгельм на Амадей (в честь Моцарта), складав і виконував музичні твори. Але прийшла війна, і Гофман втратив роботу, померла його єдина дочка, як музикант він теж був нікому не потрібний.

В цей важкий час він написав своє перше оповідання-містифікацію «Кавалер Глюк» (1809), тільки заради грошей. Містицизмом пройняті і його інші знамениті твори: «Дон Жуан», «Золотий горщик», «Лускунчик і Мишачий король», «Еліксир диявола».

В останні роки життя Гофман страждав від паралічу, свої останні твори диктував санітарові: «Кутове вікно», «Майстер Вахт», «Одужання».

25 червня 1822 Гофман помер. У Росії його твори стали відомі вже після смерті письменника, з 1830-х років.

1933 – Анна Брігадере (Anna Brigadere) (нар. 1861), латиська письменниця.

1938 – Микола Сергійович Трубєцкой (нар. 1890), князь, мовознавець, філософ, філолог і культуролог, член Віденської АН.

Події дня:

1580 – опублікована «Книга згоди», в якій були викладені основи лютеранства.

1857 – вийшло перше видання книги Шарля Бодлера «Квіти зла».

25 червня 1857 вийшло перше видання книги французького поета Шарля Бодлера «Квіти зла», що стала предтечею декадентства. Ліричний герой поетичного циклу розривається між ідеалом духовної краси та красою пороку, його непокоїть відчуття роздвоєності та бажання смерті.

Проте через місяць після його видання Бодлера звинуватили в імморалізмі та залучили до судового розгляду. Генеральний прокурор Франції звинуватив «Квіти зла» в тому, що вони кидають виклик законам, що захищає релігію і моральність. Вірші «Зречення Святого Петра», «Авель і Каїн», «Літанії Сатані», «Вино вбивці…» були названі суцільним богохульством.

Судді не змогли визначити, чи усвідомлював поет, що він богохульствує. За образу суспільної моралі та звичаїв Бодлера засудили і зобов’язали заплатити великий штраф.

На суді йому заборонили перевидавати «Квіти Зла» без купюр – так званих засуджених віршів, які вважалися найбільш хуліганськими. Більшу частину свого короткого життя поет прожив у трагічних злиднях.

Засуджені вірші були заборонені до продажу та публікації на території Франції до 31 травня 1949 року, коли касаційний суд виніс рішення, що оцінка перших суддів не враховувала символічного сенсу поезії і виглядала дуже довільною.

1858 – видано перший номер першої газети Британської Колумбії (Канада) – «Вікторія Газетт».

1935 – проходив у Парижі Міжнародний конгрес письменників на захист культури заснував Міжнародну асоціацію письменників і Постійне міжнародне бюро письменників для захисту культури. До складу президії бюро були обрані Анрі Барбюс (Henri Barbusse), Ромен Роллан (Romain Rolland), Максим Горький, Генріх Манн (Luiz Heinrich Mann), Томас Манн (Paul Thomas Mann), Альд Гекслі (Aldous Leonard Huxley), Бернард Шоу ( George Bernard Shaw), Сінклер Льюїс (Sinclair Lewis), Сельма Лагерлеф (Selma Ottilia Lovisa Lagerlöf) та ін.

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 63

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!