22 липня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1807 – Кароліна Павлова (пом. 1893), російська поетеса.

1821 – Надія Рикалова (пом. 1914), актриса, для якої А. Островський створив роль Кабанихи в драмі «Гроза».

1878 – Януш Корчак (справжнє ім’я Генрік Гольдшміт) (Janusz Korczak – Henryk Goldszmit), польський дитячий письменник і педагог.

Народився у Варшаві в інтелігентній асимільованої єврейській родині. Дід Корчака, лікар Хірш Гольдшмідт, співпрацював у газеті «Ха-Маггід», батько, Юзеф Гольдшмідт (1846-96) – адвокат, автор монографії «Лекції про шлюборозлучному право по положенням Закону Мойсея і Талмуда» (1871). Корчак в «Спогадах» пише: «Мене назвали ім’ям діда, якого звали Гершем», саме це ім’я проставлено в його метричної довідці про народження. Просто в асимільованої єврейській родині, в якій він народився і виріс, його називали Генриком – на польський манер.

Шкільні роки пройшли у Варшаві, в російській гімназії. Там панувала жорстка дисципліна, похід в театр або поїздка додому в канікули можливі були тільки після письмового дозволу дирекції. Викладання велося російською мовою. Уже в першому класі (дітям 10-11 років) викладалася латинь, у другому – французький і німецький, в третьому – грецький.

Після смерті батька в 1896 році сім’я опинилася у важкому матеріальному становищі. З п’ятого класу (15-16 років) Генрик почав підробляти репетиторством.

У 1898 Корчак вступив на медичний факультет Варшавського університету. Влітку 1899 року він їздив до Швейцарії, щоб ближче познайомитися з педагогічною діяльністю Песталоцці. У свою поїздку Корчак особливо цікавиться школами і дитячими лікарнями. У 1903 році він отримав диплом лікаря.

У 1903-11 рр.. працював в єврейській дитячій лікарні імені Берсон і Бауманн і вихователем в літніх дитячих таборах. Був членом єврейського благодійного Товариства допомоги сиротам.

В 1904-1905 рр.. Корчак брав участь у Російсько-японській війні.

У 1907 році Корчак на рік їде до Берліна, де за свої гроші слухає лекції і проходить практику в дитячих клініках, знайомлячись з різними виховними установами.

У 1911 році Корчак залишає професію лікаря і засновує «Будинок сиріт» для єврейських дітей в будинку 92 на вулиці Крохмальной, яким керував (з перервою в 1914-18 рр..) До кінця життя. Від філантропів, субсидував його починання, Корчак зажадав повної незалежності у своїй адміністративної та виховної діяльності.

У 1914-18 рр.. Корчак перебував на Україну, зокрема, в Києві, де, крім діяльності військового лікаря, займався облаштуванням дитячого будинку для польських дітей, а також написав книгу «Як любити дитину”.

У 1919-36 рр.. він брав участь в роботі інтернату «Наш дім» (на Белянах) – дитячого будинку для польських дітей, – де також застосовував новаторські педагогічні методики.

Корчак повертається до Варшави в 1918 році, де керує дитячими притулками, викладає, співпрацює з журналами, виступає по радіо, читає лекції у Вільному польському університеті і на Вищих єврейських педагогічних курсах.

У 1926-32 рр.. Корчак редагував тижневик «Mały Przegląd» («Мале обозрение», додаток для дітей до сіоністської газеті «Nasz Przegląd» «Наше обозрение»), в якому активно брали участь його вихованці.

Помер Януш Корчак 6 серпня 1942 в Треблінці.

1900 – Зденек Каліста (Zdeněk Kalista) (пом. 1982), чеський поет, есеїст, історик.

1926 – Сергій Олексійович Баруздін (пом. 1991), письменник, головний редактор журналу «Дружба народів» («Повісті про жінок», «Пора листопада»).

1926 – Брайан Форбс (справжнє ім’я Джон Теобальд Кларк) (Bryan Forbes – John Theobald Clark), англійський письменник, режисер і продюсер («Endless Games», «King Rat»).

1930 – Юрій Федорович Карякін, публіцист («Самообман Раскольникова», «Достоєвський і переддень XXI століття»).

1946 – Пол Шредер (Paul Schrader), американський письменник, кінорежисер («Сині комірці», «Люди-кішки»), автор сценарію фільму «Остання спокуса Христа».

1951 – Олег Михайлович Газманов, російський естрадний співак, поет і композитор («Ескадрон», «Люсі», «Морячка», «Закрий мої очі»).

З’явився на світ в Калінінграді. Його батько був військовим, мати лікарем. Закінчивши школу Олег Газманов обрав для себе кар’єру моряка і вступив до Калінінградський вища інженерноморское училище, яке успішно закінчив в 1973 році за спеціальністю «холодильні і компресорні машини і установки».

Після армії Газманов повернувся в Калінінград і вступив до аспірантури. Він збирався писати кандидатську дисертацію, однак несподівано вступив до Калінінградський музичне училище по класу гітари. Паралельно з навчанням співак виступає в складі музичних колективів, таких як «Синій птах», «Галактика».

У 1988 році Газманов написав для свого сина Родіона пісню «Люсі», яка стала дуже популярною і принесла Олегу славу композитора. У 1989 році співак зайнявся сольною кар’єрою. Його перший альбом «Ескадрон» дуже успішно продавався не тільки в Росії, але і в Європі та Канаді.

На сьогоднішній день Олег Газманов записав шість сольних альбомів: «Ескадрон» (1991), «Морячка», «загуляв» (1994), «Бродяга» (1996), «Москва»: збірка кращих композицій »(1996),« Червона книга Олега Газманова »(1998). Крім цього Газманов написав безліч хітів для відомих естрадних виконавців: Лайми Вайкуле, Вікі Циганової, Тетяні Овсієнко, Філіпа Кіркорова, Лариси Доліної та інших.

У 1997 році сольна програма Газмонова «Панове офіцери-96» була відзначена Премією Уряду Москви в галузі літератури і мистецтва.

1968 – Сергій Наговіцин, автор-виконавець, який працював у жанрі російський шансон.

В цей день померли:

1864 – Михайло Михайлович Достоєвський (р. 1820), письменник, видавець журналів «Время» і «Епоха», старший брат Ф. М. Достоєвського.

1937 – Паоло Яшвілі (справжнє ім’я Павло Джібраеловіч Яшвілі) (р. 1895), грузинський поет.

1958 – Михайло Михайлович Зощенко, російський радянський письменник.

Народився 29 липня (10 серпня) 1895 року в творчій родині. Його батько був художником-передвижником, мати до заміжжя була актрисою, писала оповідання.

У 1913 році Михайло закінчив гімназію в Петербурзі. Всю молодість Зощенко провів на війні – спочатку першої світової, потім громадянської. Революцію і прихід до влади більшовиків Зощенко зустрів захоплено. Все від початку XX століття думалось йому часом занепаду. Не робив він виключення і для літератури тієї епохи. З усіх поетів визнавав тільки Маяковського та Блоку, а з письменників тільки Горького.

За порадою останнього в «Блакитний Книзі», він спробував показати соціалістичну епоху, як час торжества світлих ідеалів, кінець забобонів і перемогу добра над злом. В цю книгу він помістив тільки світлі і оптимістичні розповіді, без трагічного підтексту.

У той же час він працював над повістю «Перед сходом сонця», яку написав під враженням від робіт Ніцше, якими зачитувався ще в юності. Ця повість була опублікована під час Великої Вітчизняної Війни, коли, як здавалося письменникові, ніцшеанський культ волі та розуму зміг би підняти бойовий дух народу. Але замість цього партійна преса звинуватила його в дріб’язковості і самокопання, назвавши його ворогом радянської літератури.

Цей випадок послужив приводом для цькування письменника. Його виключили зі спілки письменників, після досягнення пенсійного віку відмовлено було в пенсії.

Михайло Зощенко помер 22 липня 1958 року. Ховати письменника на Волковському кладовищі серед літераторів заборонили – він похований на Сестрорецком кладовищі під Санкт-Петербургом. Тим не менш, багато любили і читали його оповідання.

За його творами зняті кілька фільмів, у тому числі комедія Гайдая «Не може бути!»

1998 – Володимир Дмитрович Дудинцев (р. 1918), письменник, лауреат Державної премії СРСР (1988) («Не хлібом єдиним», «Білі одягу»).

Події дня:

1910 – під час пожежі в Ясній Поляні знищені рукописи Льва Толстого.

1921 – в газеті «Селянська правда» з’явився перший фейлетон українського письменника Остапа Вишні.

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 41

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!