2 травня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1772 – Новаліс (справжнє ім’я Фрідріх фон Харденберг) (Novalis — Friedrich von Hardenberg) (пом. 1801), німецький поет-романтик, філософ-езотерик.

1837 – Всеволод Дмитрович Костомаров (пом. 1865), російський поет-перекладач.

1856 – Василь Розанов, російський релігійний філософ, літературний критик і публіцист, один з найбільш суперечливих російських філософів XX століття.

Народився в місті Ветлузі Костромської губернії в багатодітній родині чиновника лісового відомства. Він рано втратив батьків і виховувався старшим братом Миколою.

Закінчив філологічний факультет Московського університету, був учителем історії та географії в гімназіях Брянська та Єльця. З 1893 року служив у Москві в центральному управлінні державного контролю.

Широку популярність отримала його робота «Легенда про великого інквізитора Ф. М. Достоєвського» (1891), яка поклала початок подальшому тлумачення Ф. М. Достоєвського як релігійного мислителя у Н. А. Бердяєва, С. Н. Булгакова та інших.

Роботи Розанова з релігійно-філософських питань видають глибоку духовну кризу, яка не може бути вирішена в беззастережному прийнятті християнських догматів, до чого Розанов безуспішно прагне.

Підсумком думки В. В. Розанова залишається песимізм і «екзистенційний» суб’єктивний ідеалізм в дусі С. К’єркегора. Історичний песимізм Розанова повною мірою позначився в «Апокаліпсисі нашого часу», який Розанов писав у 1917 році. Він з відчаєм і безнадією приймає неминучість революційної катастрофи, вважаючи її трагічним завершенням російської історії.

Жовтень 1917 вибив грунт з-під ніг Розанова. Російський письменник і філософ перебрався в Сергіїв Посад, де служив його кращий друг – священик Павло Флоренський. 1918-1919 роки – низка суцільних нещасть в житті письменника. Трагічно гине його єдиний син. Василя Васильовича розбив інсульт. Помирав він довго і важко. Соборував його Флоренський.

Розанов пішов із життя 5 лютого 1919 року.

1859 – Джером Клапка Джером (Jerome Jerome Klapka), англійський письменник-гуморист.

Народився в Уолсоллі (графство Стаффордшир, Великобританія). Батькові не щастило в справах, і хлопчик з 14 років пробивався в житті самостійно. Ким йому тільки не довелося побувати, перш ніж стати письменником і редактором! Він був конторським службовцем, учителем, підручним стряпчого, артистом, редактором гумористичних журналів.

Перші твори Джерома пов’язані з театром. Найпопулярніший твір Джерома – комічна повість “Троє в човні, не рахуючи собаки» (1889). Продовження цього твору – повість «Троє на велосипеді» (1900). У них повною мірою виявлений самобутній гумор письменника – добродушний, нерідко з домішком сентиментальності й моралізації. Звичайна його тема – дрібні негаразди невдалих обивателів.

У 1899 році відвідав Росію, свої враження описав у статті «Росіяни, якими я їх знаю» (видана російською мовою під назвою «Люди майбутнього», 1906).

Серед удач автора слід відзначити «Нариси для роману» (1893), «Вони і я» (1909) та деякі інші. Ці твори відзначені більш тонким описом героїв і подій і вільні від притаманного авторові грубого шаржу.

Джером писав не тільки романи й повісті, він – автор багатьох гумористичних оповідань і п’єс, серед яких найбільш популярний «Мешканець з четвертого поверху» (1907). Він непогано знав побут дрібних буржуа та міських службовців, і його улюблений образ – розорений дрібний буржуа, що сподівається повернути втрачене, розбагатіти, впевнений, що він буде рано чи пізно винагороджений за свої чесноти і страждання.

Книги Джерома виходили російською мовою неодноразово.

1873 – Юргіс Балтрушайтіс (Юргіс Балтрушайтіс) (пом. 1944), російський і литовський поет, перекладач, дипломат.

1886 – Готфрід Бенн (Gottfried Benn) (пом. 1956), німецький поет.

1889 – Олександр Дехтерьов (пом. 1959), російський педагог, письменник, архієпископ Віленський і Литовський.

1901 – Віллі Бредель (Willi Bredel) (пом. 1964), німецький письменник.

1902 – Алан Маршалл (Alan Marshall) (пом. 1984), австралійський письменник, автор численних оповідань, роману «Як прекрасні твої ніжки» (1949), нарисів, книг для дітей. Широку популярність принесла Маршаллу автобіографічна трилогія «Я вмію стрибати через калюжі» (1955), «Це трава» (1962), «В серці моєму» (1963).

1903 – Бенджамін Спок (Benjamin Spock) (пом. 1998), американський лікар-педіатр, автор популярної книги «Догляд за дитиною в дусі здорового глузду».

1911 – Мірзо Турсун-Заде (пом. 1977), таджицький радянський письменник.

1912 – Аксель Шпрінгер (Axel Springer Cäsar) (пом. 1985), німецький видавець, засновник одного з найбільших в Європі видавничих концернів.

1919 – Ігнатій Мойсейович Дворецький (справжнє ім’я Ізраїль) (пом. 1987), письменник, драматург («Людина зі сторони», «Директор театру»).

1935 – Валентин Лавров, письменник.

В цей день померли:

1857 – Альфред де Мюссе (Альфред де Мюссе) (нар. 1810), французький письменник («Сповідь сина століття», «Ночі»).

1947 – Пятрас Цвірка, литовський письменник.

1989 – Веніамін Олександрович Каверін (справжнє прізвище Зільбер) (нар. 1902), письменник (романи «Виконання бажань», «Два капітани», трилогія «Відкрита книга»).

Народився (6) 19 квітня 1902 року в Пскові, в сім’ї капельмейстера піхотного полку Абеля Зільбера і господині музичних магазинів Хани Дессон.

Прізвище Каверін було взяте ним на честь товариша Пушкіна, гусара, описаного в «Євгенії Онєгіні». У 1923 році Каверін закінчив арабське відділення інституту східних мов, а в 1924 році – державний університет у Ленінграді. У 1929 році відбувся захист його кандидатської дисертації «Барон Брамбеус. Історія Осипа Сенковського».

У 16 років він приїхав до Москви і в 1919 році закінчив тут середню школу. У 1920 році перевівся з Московського університету в Петроградський, одночасно вступивши до Інституту східних мов, і успішно закінчив обидва ВНЗ. Був залишений при університеті в аспірантурі, де протягом шести років займався науковою роботою і в 1929 році захистив дисертацію.

У 1921 році разом із М. Зощенко, М. Тихоновим, Вс.Івановим був організатором літературної групи «Серапіонові брати», саме в альманасі цієї групи він почав друкуватися. Протягом декількох років Каверін писав оповідання і повісті, і до кінця 1920-х остаточно вирішив присвятити себе літературній творчості.

У 1934 – 1936 роках був створений перший роман, «Виконання бажань», у якому виявився літературний стиль письменника. Роман мав успіх. Але найпопулярнішим твором Каверіна став роман «Два капітани», перший том якого був завершений у 1938 році.

Вітчизняна війна зупинила роботу над другим томом. Під час війни Каверін писав фронтові кореспонденції, військові нариси, оповідання. На його власне прохання був направлений на Північний флот. Саме там, повсякденно спілкуючись з льотчиками і підводниками, зрозумів, в якому напрямку піде робота над другим томом «Двох капітанів». У 1944 році другий том роману був опублікований.

У 1949 – 1956 роках Каверін працює над трилогією «Відкрита книга», про становлення і розвиток мікробіології в країні, про цілі науки, про характер вченого. Цю тему він взяв не даремно – його рідний брат був ученим-мікробіологом.

У 1962 році були опубліковані повісті «Сім пар нечистих» про перші дні війни і «Косий дощ». У 1970-і створив книгу спогадів «У старому домі», а також трилогію «Освітлені вікна», у 1980-і – «Малюнок», «Верліока», «Вечірній день».

Помер Веніамін Каверін 2 травня 1989.

Події дня:

1563 – Іван Федоров у Москві почав роботу над «Апостолом» – першою датованою російською друкарською книгою.

1611 – Вперше опублікована санкціонована в Англії версія Біблії – «Біблія короля Якова» (KJV, King James Version).

1922 – Відбулося одруження Сергія Єсеніна й Айседори Дункан.

Айседору Дункан, що була однією з основоположниць танцю модерн, зустрічали переповнені театри по всій Європі: за основу свого танцю вона взяла зразки давньогрецької пластики, яку вивчала в залах мистецтва Древньої Греції в Британському музеї; традиційний балетний костюм пачку Айседора замінила на туніку, на сцені виступала босоніж, відмовилася від мови умовних жестів. У 1920 році Дункан була запрошена в Радянську Росію для організації власної балетної школи.

У жовтні 1921 року Айседора з’явилася на чаювання в студію відомого художника Георгія Богдановича Якулова на Великій Садовій. Вона була в своїй стихії в цій богемній компанії і тільки рада була прийняти запрошення. Тут вона зустрілася з Єсеніним, тут і почалася історія їхнього кохання.

Незабаром перед Айседорою Дункан постала необхідність зміцнити фінансове становище, для чого їй було потрібно зробити турне по Європі та Америці. Вона вирішила провести турне разом з Єсеніним. Для того, щоб у пуританській Америці не виникало питань про їхні стосунки, вони вирішили оформити шлюб.

2 травня 1922 в загсі Хамовницького району Москви відбулося одруження Сергія Єсеніна й Айседори Дункан. Наречені висловили бажання мати подвійне прізвище Дункан-Єсенін. Виходячи з РАГСу, Єсенін радісно вигукнув: «Тепер я – Дункан». Незабаром Дункан і Єсенін поїхали до Ленінграда, де Дункан давала серію виступів. Зупинилися вони в кращому номері «Англетер».

Восени 1922 року подружжя виїхало за кордон. Відвідавши багато європейських країн, Єсенін з Дункан відправилися в Америку, де вони пробули чотири місяці до лютого 1923 року. Їх шлюб фактично розпався через два роки, хоча й не був розірваний офіційно.

1925 закінчився звісткою з Росії про смерть Єсеніна. Він покінчив із собою в тому самому номері ленінградського готелю, в якому він вперше зупинявся з Айседорою.

Айседора Дункан звернулася в паризькі газети з таким листом:

«Звістка про трагічну смерть Єсеніна заподіяла мені найглибший біль. У нього була молодість, краса, геній… Він знищив своє юне і прекрасне тіло, але дух його вічно житиме в душі російського народу і в душі всіх, хто любить поетів… Я категорично протестую проти легковажних і недостовірних висловлювань, опублікованих американською пресою в Парижі… Я оплакую його смерть з болем і відчаєм. Айседора Дункан»

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 62

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!