17 червня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1808 – Генрік Арнольд Вергеланд (Henrik Arnold Wergeland) (пом. 1845), норвезький письменник-публіцист.

1864 – Олексій Шахматов (пом. 1920), мовознавець, дослідник російського літописання, академік Петербурзької АН, основоположник історичного вивчення російської літературної мови.

1903 – Михайло Аркадійович Свєтлов (справжнє прізвище Шейнкман), радянський поет, автор «Гренади» і «Каховки», ліричної п’єси «Двадцять років потому».

Народився (4) 17 червня 1903 року в Катеринославі (нині Дніпропетровськ). У 1917 році він закінчив початкове училище, і тоді ж було опубліковано його перший вірш. Незабаром він пішов добровольцем до Червоної Армії.

У 1921 році Свєтлов перебрався в Харків, де був призначений редактором журналу «Юний пролетар». Тут вийшла його перша збірка віршів «Рейки». У 1922 році Михайло поїхав до Москви і відразу зайнявся освітою. Він навчався на робітфаку, потім на літературному факультеті Московського університету, у Вищому літературно-художньому інституті ім. В. Я. Брюсова.

У ці роки один за одним виходили його збірки: «Вірші», «Коріння», «Нічні зустрічі», «Книга віршів», в яких центральне місце займали героїзм і романтика громадянської війни. У цих віршах талант Свєтлова проявився в повну силу.

У 1926 році він написав знамениту «Гренаду», яка принесла йому всенародну популярність і любов. На слова цього популярного вірша безліч композиторів різних країн написали музику, а Маяковський читав напам’ять на своїх концертах.

Свєтлов писав також вірші для підпільних троцькистських листівок, за що був виключений з комсомолу, а його творчу діяльність активно «урізали», і він зайнявся перекладацькою роботою, а також викладав у Літературному інституті та продовжував писати, в тому числі і п’єси. Один з кращих його творів 1930-х років – вірш «Каховка», який незабаром став піснею і набув величезної популярності. Взагалі, багато вірші поета характеризуються пісенністю і наявністю лірики.

У роки Великої Вітчизняної війни поет був кореспондентом кількох фронтових видань. Найбільш відомі з його військових творів – вірш «Італієць» і поема «Двадцять вісім». Фронтові враження Михайла Аркадійовича також відбилися в п’єсі «Бранденбурзькі ворота».

Але в повоєнні роки творчість Свєтлова була в опалі, його не друкували, не згадували критики, йому не дозволяли виїжджати за кордон. Він знову зайнявся викладанням і став одним з найулюбленіших професорів Літературного інституту. Михайло Аркадійович постійно був оточений молоддю, студенти обожнювали його, а він не міг без них.

Лише в 1954 році після з’їзду письменників, на якому на захист поета виступили С.Кірсанов і О.Берггольц, він повернувся в літературу. Для збірки його віршів «Горизонт» та книг «Мисливський будиночок» і «Вірші останніх років», характерний перехід від романтики до природної розмовності. За книгу «Вірші останніх років» Свєтлову посмертно присуджена Ленінська премія.

Його останні твори – п’єси: «Чуже щастя» (1953), «З новим щастям» (1956), «Любов до трьох апельсинів» (1964), а роботу над п’єсою про А.Сент-Екзюпері він не встиг завершити.

Помер Михайло Аркадійович Свєтлов 28 вересня 1964 в Москві, був похований на Новодівичому кладовищі.

Його іменем називали пароплави, шахти, вулиці та бібліотеки, а в Москві в Камергерському провулку встановлено меморіальну дошку на «Будинку письменницького кооперативу», де він жив.

1911 – Віктор Платонович Некрасов (пом. 1987), російський письменник.

Народився в Києві. У 1936 році закінчив Київський будівельний інститут, паралельно проходив навчання в театральній студії при театрі. Після закінчення інституту працював актором і театральним художником.

З 1941 по 1944 рік Некрасов був на фронті полковим інженером, після поранення, на початку 1945, був демобілізований. Його повість «В окопах Сталінграду», опублікована в 1946 році в журналі «Знамя», була однією з перших книг про війну, написаних об’єктивно і правдиво. Саме вона принесла Некрасову справжню славу.

У 1960-х роках Віктор Платонович відвідав Італію, США та Францію. В результаті на світ з’являються його нариси, в яких він ділиться враженнями від поїздки. За ці нариси, після різких слів Хрущова на адресу письменника, Некрасова звинувачують в «низькопоклонстві перед Заходом». У його київській квартирі проводять обшук, вилучають всі друковані матеріали. Самого письменника допитує слідчий.

У 1974 році Некрасов емігрував до Парижа. За кордоном писав для газет і журналів, для радіо, читав лекції про російську літературу. Останній твір Віктора Платоновича Некрасова – «Маленька сумна повість».

Помер Некрасов 3 вересня 1987 в Парижі.

1912 – Валентин Васильович Бичко, український поет.

1914 – Джон Херсі (John Richard Hersey) (пом. 1993), американський письменник і журналіст.

1938 – Галина Іванівна Басанова, театральний діяч, поетеса.

В цей день померли:

1719 – Джозеф Аддісон (нар. 1672), англійський письменник, публіцист, просвітитель, політичний діяч, зачинатель англійської журналістики.

1947 – Максвелл Перкінс (William Maxwell Evarts Perkins) (нар. 1884), американський редактор, що відкрив світові нову американську літературу.

1959 – Абдул Муіс (Abdul Muis) (нар. 1886), індонезійський письменник і журналіст.

1968 – Олексій Кручених, поет-футурист.

1982 – Зденек Каліста (Zdeněk Kalista) (нар. 1900), чеський поет, есеїст, історик.

1994 – Юрій Маркович Нагібін, письменник.

Народився 3 квітня 1920 року в Москві. Його батька розстріляли як учасника білогвардійського повстання в Курській губернії, коли Юрій ще не з’явився на світ. Він встиг «заповідати» вагітну дружину Ксенію Олексіївну другу Марку Левенталю, який усиновив Юрія.

Лише в зрілі роки Юрій дізнався, хто його справжній батько. Марк Левенталь незабаром був теж репресований (засланий). Другим вітчимом став Яків Рикачев, який опинився першим літературним учителем, що зумів розбудити смак до словесної творчості.

У 1938 році Нагібін закінчив школу з відзнакою і вступив до Московського медичного інституту. Великого інтересу до медицини у нього не виникло, і Нагібін перейшов на сценарний факультет ВДІКу. Закінчити інститут не вдалося. На початку війни інститут евакуювали до Алма-Ати, а Нагібін був призваний в армію і восени 1941 року відправлений на Волховський фронт. Усі враження і спостереження фронтового життя пізніше увійшли до його військових оповідань.

У листопаді 1942 року Нагібін був контужений, повернувся до Москви і до кінця війни працював у газеті «Труд». Як кореспондент побував у Сталінграді, під Ленінградом, при звільненні Мінська, Вільнюса, Каунаса. У 1943 році випустив збірку прозових творів «Людина з фронту», і був прийнятий до Спілки письменників. Кореспондентські враження увійшли в розповіді, що склали збірники «Велике серце», «Дві сили» та інші.

Після закінчення війни займався журналістикою, але не залишаючи працювати над прозою. Середина 1950-х була дуже плідною: одна за одною виходять збірки оповідань «Людина і дорога», «Чисті ставки», «Далеке і близьке», «Ранньою весною».

Одного разу на запрошення свого друга їде в Мещеру на качине полювання, і Мещерська тема входить в його життя і творчість. Написані збірники оповідань: «Погоня. Мещерські були»(1963), «Зелений птах із червоною головою»(1966).

У 1980-і роки Нагібін пише цикл розповідей про «великих» (Гете, Бах, Тютчев, Лєсков). Багато сил віддає Нагібін кіно, написавши сценарії таких відомих фільмів, як «Голова», «Директор», «Червоний намет», «Чайковський», «Нічний гість» та ін. Працюючи і для телебачення, зробив ряд передач про життя і творчість Лермонтова, Аксакова, І.Анненського, А.Голубкіної.

Юрій Нагібін працював до останнього дня. Уже після його смерті вийшла автобіографічна проза письменника – «Темрява в кінці тунелю», «Моя золота теща». Помер у Москві 17 червня 1994 року.

2005 – Євгенія Кацева (нар. 1920), перекладачка художньої літератури з німецької мови, критик.

2006 – Давид Микитович Кугультінов (Кугультінов Дава), народний поет Калмикії.

Народився 13 березня 1922 року в калмицькому селі в родині шкільного вчителя. На формування Кугульдінова як поета великий вплив зробив калмицький національний епос «Джангар». У 12 років він видав перший вірш (а темою була колгоспна праця) і отримав у подарунок томик Карла Маркса. У 18 років юнака прийняли до Спілки письменників, а в 1941 році він пішов на фронт.

У 1944 році разом з іншими калмиками був депортований і зустрів День Перемоги у концтаборі. Надалі близько 15 років перебував у засланні в заполярному Норильську.

У 1956 році Давид Микитович був реабілітований, відновлений у рядах КПРС і Спілки письменників СРСР, і на наступний рік повернувся назад до Калмикії. У 1957 році у складі ініціативної групи він брав активну участь у відновленні автономії Калмикії. У 1960 році екстерном з відзнакою закінчив Літературний інститут імені М. Горького в Москві. Займався літературною роботою в Елісті, очолив Спілку письменників Калмикії.

З середини 1960-х у зв’язку з виходом у світ збірки віршів «Я твій ровесник» поезія Кугультінова отримала широку популярність. Союзом письменників СРСР збірник був висунутий на здобуття Ленінської премії, а в 1967 році поету присудили Державну премію РРФСР імені М. Горького.

На початку 1970-х Кугультінов став секретарем правління Спілки письменників РРФСР, а потім членом правління Спілки письменників СРСР. У 1976 році його книга віршів «Поклик квітня» була відзначена Державною премією СРСР.

Життєвий досвід поета, що розділив долю свого народу, визначив основні мотиви його творчості: непідкупність, чесність і свобода. У поезії Д. Н. Кугультінова поряд із глибоким філософським осмисленням дійсності завжди присутній гуманістичний підхід, традиційно притаманний великій російській літературі, російській культурі.

У 2002 році в Москві видано зібрання творів Давида Микитовича Кугультінова в трьох томах. В останні роки Кугультінов був головою Ради Старійшин при Голові республіки Калмикія.

Події дня:

1929 – під заголовком «Книга, про яку не пишуть» у «Літературній газеті» опублікована рецензія А.Тарасенкова на книгу «Дванадцять стільців» Іллі Ільфа та Євгенія Петрова, яка за минулий з моменту видання рік абсолютно не була помічена критиками.

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 52

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!