16 листопада в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1717 – Жан Лерон Д’Аламбер, один з творців «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел».

1861 – Арвід Ярнефельт, фінський письменник.

Народився 16 листопада 1861 року.

Помер 27 грудня 1932 року в м. Гельсінкі, Фінляндія.

1893 – Казіс Бінкіс, литовський поет.

1900 – Микола Федорович Погодін (справжнє прізвище Стукалов), радянський письменник, драматург і сценарист (п’єси «Людина з рушницею», «Кремлівські куранти», «Третя патетична»).

1902 – Микола Робертович Ердман, радянський драматург, сценарист («Мандат», «Самогубець»).

1929 – Генріх Авіезеровіч Боровик, публіцист.

1930 – Чінуа Ачебе, нігерійський письменник.

В цей день померли:

1899 – Вінцас Кудирко, литовський композитор, прозаїк, критик, перекладач, поет.

Народився 31 грудня 1858 року. Вчився в початковій школі в селі Паежеряй, а з 1871 року – в Маріямпольскій гімназії, звідки пішов, не закінчивши її. За наполяганням батька Кудирко вступив у духовну семінарію в Сейнах де провчився два роки, після чого «за відсутністю визнання» його виключають з семінарії. Далі Кудирко навчався у Варшавському університеті на історико-філологічному факультеті, а потім на медичному факультеті.

Дебютував у 1885 році байкою «Чому євреї не їдять свинини» в газеті «Аушра». Потім Кудирко написав ще близько десятка оригінальних віршів, а також наслідувань і переказів. Писав сатири, публіцистичні статті. Він видав дві збірки народних пісень. Але найважливіше його твір – «Національна пісня», що стала державним гімном Литви.

У 1888 році Кудирко організував патріотичне суспільство литовців-студентів «Литва». Через рік товариство почало видавати журнал «Варпас», в якому Кудирко грав роль редактора, коректора, адміністратора, провідного співробітника.

Вінцас Кудирко помер (4) 16 листопада 1899 року в Науйяместісе. Його ім’я носить одна з вулиць, а також одна з головних площ Вільнюса.

1934 – Аліса Лідделл (нар. 1852), дівчинка, для якої Люїс Керолл написав «Алісу в країні чудес» і «Алісу в Задзеркаллі».

Події дня:

1913 – Перший том «У пошуках втраченого часу» класичного автобіографічного роману Марселя Пруста, опублікований в Парижі.

1921 – У Москві відбулося відкриття Вищого літературно-художнього інституту (ВЛХІ)

Вищий літературно-художній інститут (ВЛХІ) був відкритий в Москві 16 листопада 1921 як спеціальний вищий навчальний заклад з 3-річним курсом. Основним завданням інституту було – давати відповідну підготовку письменникам: поет, белетрист, драматург, критик і перекладачам.

Засновником, ідейним керівником і беззмінним ректором ВЛХІ до кінця свого життя був Валерій Брюсов, по імені якого інститут в 1924 році, у зв’язку з ювілеєм поета, і був названий: «ВЛХІ імені Брюсова».

Брюсов був одним з найбільш знаменитих поетів свого часу. Він вважався законодавцем літературних мод, главою символістської школи. Брюсов сприйняв Жовтневу революцію як корінний переворот в історії людства і активно співпрацював з радянською владою в області культурного просвітництва.

Саме йому належить ідея створення спеціального навчального закладу в допомогу молодим письменникам-початківцям. Ще в 1902 році в замітці «Школа і поезія» Брюсов звернув увагу на те, що в Росії є школи і академії мистецтв, консерваторії, але немає відповідних «шкіл для письменників». Він не тільки висунув саму ідею створення не просто «школи», а «Академії поезії», а й першим втілив її в життя.

Професора в ВЛХІ підібралися майже всі з дореволюційним, «буржуазним» стажем, що нітрохи не бентежило ні організатора інституту, ні його куратора – наркома освіти А. Луначарського. В інституті викладали: М.Цявловскій, В.Переверзев, Н.Піксанов, П.Коган, Г.Рачінскій, М.Ейхенгольц, Л.Гроссман-Рощин, В.Фріче, А.Пешковскій та ін

Зі смертю Брюсова (1924) інститут позбувся своєї головної опори і захисника, і в 1925 році був переведений з Москви до Ленінграда, де його об’єднали з філфаку Ленінградського університету, в надрах якого він і припинив своє існування. ВЛХІ був закритий, але він став попередником Літературного інституту імені Горького, який створювався вже з урахуванням досвіду цього інституту.

1945 – Засновано Організація Об’єднаних Націй з питань Освіти, Науки і Культури – ЮНЕСКО.

1974 – Олександр Солженіцин провів в Цюріху знамениту прес-конференцію «Про майбутньому Росії». Саме в цей день письменник запропонував «Програму” моральної революції “», викладену в есе-маніфесті «Жити не по брехні!»

Автор: melina

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 49

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!