15 червня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1867 – Костянтин Дмитрович Бальмонт, російський поет-символіст.

Народився в селі Гумніщі Шуйського повіту у дворянській родині. Ще у віці 9 років поет починає писати свої перші вірші. Він навчається в Шуйській гімназії, але незабаром його виключають за приналежність до нелегального гуртка.
У 1886 році Костянтин вступає до Московського університету на юридичний факультет, з якого за участь у студентських заворушеннях його виключають до 1888 року. Поет добровільно переходить у Ярославський Демидівський юридичний ліцей, але його виганяють і звідти. В Ярославлі Бальмонт багато пише.
Заглиблюючись у роботу, в 1890-х роках він видає збірки «В безмежжя» і «Палаючі будинки». Паралельно посилено працює над різними перекладами.
З 1900-х років у Бальмонта починається один з найважливіших творчих періодів. Він пише величезну кількість романтичних віршів, деякі носять еротичний характер. Нові збірки «Літургія краси», «Гірські вершини» та інші приносять поетові широку популярність.
Після революції Бальмонт категорично не приймає нову владу і емігрує до Європи, де і проводить останні 20 років життя. У різних країнах Костянтин публікує книги віршів «Дар Землі», «Світлий час», «Моє – їй. Вірші про Росію», а також свій відомий переклад «Слова о полку Ігоревім».
За кордоном автор захворює душевною хворобою і вмирає у притулку «Російський будинок» поблизу Парижу 23 грудня 1942 року.

1939 – Анатолій Кім, письменник («Білка», «Батько-ліс», «Блакитний острів»).

1958 – Юрій Олександрович Бєліков, поет.

В цей день померли:

1844 – Томас Кемпбелл (Thomas Campbell), шотландський поет, автор заклику створити університет у Лондоні, в якому могли б навчатися студенти, які не потрапляють в Кембридж і Оксфорд з релігійних або матеріальних причин.

1942 – Віра Миколаївна Фігнер, російська революціонерка-народниця, письменниця.

Народилася (25 червня) 7 липня 1852 в Казанської губернії.
Отримала освіту в Казанському Родіонівському інституті благородних дівиць, в якому приділялась особлива увага релігійному вихованню учнів. Саме там вона стала переконаною атеїсткою, проте Євангельський принцип «віддати себе цілком обранії меті» став її переконанням на все життя і був пов’язаний з революційною роботою.
У 1870 році Віра поступає до Казанського університету і тоді ж виходить заміж за судового слідчого А. В. Філіппова. Вони разом їдуть до Швейцарії, щоб завершити там медичну освіту.
У 1872 році Фігнер вступає на медичний факультет Цюріхського університету, де знайомиться з народницею Софією Бардіною і сформованим навколо неї гуртком російських студенток. «Всі студентки були від неї в захваті», стверджував В. К. Плеве, директор Департаменту поліції і майбутній міністр внутрішніх справ.
У 1874 році переходить на навчання у Бернський університет, де знайомиться з М. А. Бакуніним. У 1875 році повертається до Росії, бере участь у «ходінні в народ», веде пропаганду серед селян у селі Студенці Самарської губернії. Формально Віра Фігнер не входила в організацію «Земля і воля», але очолювала створений нею автономний гурток «сепаратистів», який поділяв платформу землевольців і співпрацював з ними.
Після розпаду «Землі і волі» увійшла до Виконавчого комітету організації «Народна воля», веде агітацію серед студентів і військових у Петербурзі та Кронштадті. Бере участь у підготовці замахів на Олександра II в Одесі (1880) і Петербурзі (1881). Після вбивства Олександра II змогла сховатися, ставши єдиним не заарештованим поліцією членом організації. Виїхавши в Одесу, бере участь (разом із Степаном Халтуріним) у замаху на військового прокурора Стрельникова. Навесні 1883 року в Харкові видана поліції С. П. Дегаєвим, арештована і віддана суду.
Тяжкі випробування, що випали на долю Віри Миколаївни, – повна небезпек життя в революційному підпіллі, втрата близьких людей, загибель улюбленої справи і крах багатьох ідеалів, 22-літнє одиночне ув’язнення в Шліссельбурзькій фортеці – не зломили її.
Найкраще свідчення тому – книга її спогадів «Закарбована праця». Вірі Миколаївні Фігнер вдалося яскраво, талановито і чесно відобразити цілий період в історії російської визвольної боротьби. Її спогади – незамінне історичне джерело.
Дивна її доля. Вірі Фігнер було 9 років, коли скасували кріпосне право, а пішла з життя вона, коли вже гриміли бої Великої Вітчизняної війни …

1992 – Лев Гумільов (нар. 1912), російський історик-етнолог, філософ, поет, перекладач з фарсі.

Народився 1 жовтня 1912 в Царському Селі. Його батьком був Микола Гумільов, а матір’ю – Анна Ахматова. Про кожного з його батьків написані цілі бібліотеки…
Вже в школі він виявився «білою вороною» і був звинувачений в «академічному куркульстві» за те, що він за своїми знаннями і успіхам вибивався із загального ряду. І в майбутньому діяльність ученого через свою новизну й оригінальність не раз поставить його в таке ж положення.
Життєвий шлях був тернистим. До університету Лева не прийняли через «соціальне походження». Йому довелося освоїти багато професій – чорноробом у трамвайному управлінні Ленінграда, робочим у геологічних експедиціях, малярійним розвідником, науковим співробітником, бібліотекарем, шахтарем, археологом, техніком-геологом, музейним працівником …
Куди б його не привела доля, він завжди знаходив предмет творчого інтересу. В експедиціях він займається вивченням таджицької та перської мови, опановує секрети арабської в’язі-письма. Пізніше самостійно вивчить і перську грамоту.
У 1934 році Гумільов стає студентом історичного факультету ЛДУ. Довго вчитися не довелося: у 1935 році послідував арешт, але незабаром його випустили «за відсутністю складу злочину». У 1937 був відновлений в ЛДУ, а в 1938 знову заарештований, отримавши вирок – п’ять років в Норильлагу, які провів там «від дзвінка до дзвінка».
Тут Лев Миколайович Гумільов прийшов до своєї ідеї пасіонарності. Живучи в бараці з татарами і казахами, вивчив обидві їх мови. У 1944 році він пішов на фронт і пройшов усю решту війни рядовим, на передньому краї, дійшовши до Берліна.
У 1945 році повернувся до Ленінграду, відновився в ЛДУ, через рік екстерном склав іспити – і студентські та кандидатські, вступивши до аспірантури. У 1948 році захистив кандидатську дисертацію (історія), а в 1949 знову заарештований і без пред’явлення звинувачення отримав вирок – 10 років таборів. Тільки в 1956 році Гумільова звільнили і реабілітували «за відсутністю події злочину»…
Далі був знову Ленінград, захист однієї за одною двох докторських дисертацій, з історії та географії, причому дисертація з географії “Етногенез та біосфера Землі» була затверджена не відразу через те, що робота «перевершує вимоги, що пред’являються до докторської дисертації»…
Він пішов з життя 15 червня 1992 року. Залишилося більше двохсот його робіт, серед них власні вірші та переклади поетів Сходу.

2000 – Григорій Ізраїльович Горін (справжнє прізвище Офіштейн), письменник, драматург.

Народився 12 березня 1940 року в Москві, в сім’ї військовослужбовця. Схильність до літературної творчості проявилася в ньому з дитинства. Писати оповідання, фейлетони, сценки на актуальні шкільні теми він почав ще в школі. Але в якості професії свою творчість не розглядав і, закінчивши школу, вступив до медичного інституту.
Ставши дипломованим лікарем, Григорій Горін став працювати на «Швидкій допомозі», але творчість не залишив, продовжуючи писати розповіді, монологи, сценки.
У 1966 році разом з Аркадієм Аркановим вони написали комедію «На всю Європу». На початок 1970-х років у Горіна вийшло кілька збірок п’єс і оповідань, і він вирішив повністю віддатися літературній праці.
Серед відомих п’єс Горіна – «Забути Герострата!”, “Тіль”, “Поминальна молитва», «Кін IV».
Григорій Горін багато років плідно працював з режисером Марком Захаровим. Завдяки їх творчій співпраці з’явився не один успішний театральний спектакль, а також такі відомі і улюблені глядачами картини, як «Той самий Мюнхгаузен», «Формула кохання», «Будинок, який побудував Свіфт».
Разом з Аркадієм Хайтом Григорій Горін написав сценарій до ліричної комедії «Мій ніжно любий детектив», а над сценарієм до фільму «Про бідного гусара замовте слово…» він працював разом із режисером цієї картини Ельдаром Рязановим. Однією з останніх робіт драматурга стала п’єса «Чума на обидва ваші будинки».
Григорій Горін раптово помер у Москві 15 червня 2000 року.

Події дня:

1898 – у США утворена Американська антиімперська ліга (англ. American Anti-Imperialist League), що ставила за мету боротьбу проти загарбницької політики США відносно Філіппінських островів, а пізніше і Куби. У 1901 – 1910 віце-президентом Ліги був Марк Твен. Розпущена в 1921.

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 46

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!