12 червня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1898 – Михайло Юхимович Кольцов (справжнє прізвище Фрідлянд), журналіст, письменник, засновник і редактор журналів «Вогник», «Крокодил», «За кордоном».

Народився в Києві. Навчався в реальному училищі, де він і його брат Борис випускали рукописний журнал (брат згодом став відомим карикатуристом Борисом Єфімовим).

Михайло навчався в психоневрологічному інституті в Петрограді, але не закінчив його. З 1916 року друкувався в газетах, брав участь в обох революціях 1917 року. У 1918 році вступив у ВКП (б), але відразу ж написав заяву про вихід з партії, оскільки не підтримує радянську владу. Але Київ був окупований німцями, і Фрідлянд став членом радянської дипломатичної місії.

Михайло служив у Червоній Армії, працював у відділі друку Наркомату закордонних справ. Був спеціальним кореспондентом кількох періодичних видань, серед яких була газета «Правда» (1922-1938). В основному Кольцов писав сатиричні матеріали і був найпопулярнішим журналістом Радянського Союзу.

Він заснував і став першим редактором журналу «Вогник», був редактором журналу «За кордоном», членом редколегії «Правди», керував Журнально-газетним об’єднанням. Михайло Кольцов також заснував журнали «Крокодил» і «Дивак».

У Спілці письменників СРСР Кольцов керував іноземним відділом. У 1938 році, незважаючи на відсутність у нього вищої освіти, він був обраний членом-кореспондентом Академії Наук СРСР. Під час Громадянської війни в Іспанії Кольцов був політичним і військовим радником Комінтерну при республіканському уряді.

У 1938 році він повернувся з Іспанії і був заарештований. 1 лютого 1940 Михайло Кольцов був звинувачений у шпигунстві і засуджений до смертної кари. Дата смерті Кольцова невідома (за одними даними – лютого 1940 року, за іншими – 1942 рік). Реабілітований у 1954 році.

1920 – Лазар Карелін (справжнє прізвище Кац), письменник, автор романів «Землетрус», «Мікрорайон», «Змієлов», «Даю уроки», повістей «Свій», «Гуртожиток».

1929 – Анна Франк (Anneliese Marie Frank) (пом. 1945), в’язень нацистського концтабору, автор відомого щоденника.

В цей день померли:

1877 – Микола Платонович Огарьов, поет, публіцист, російський революціонер.

Народився (24 листопада) 6 грудня 1813 в Петербурзі. Навчався в Московському університеті, був одним з організаторів студентського гуртка політичної спрямованості, за що в 1834 році був відправлений на заслання в Пензенську губернію.

З 1840 по 1846 роки провів за кордоном, слухав курс лекцій у Берлінському університеті. У 1846 оселився в своєму Пензенському маєтку, де одружився на Н. А. Тучковій.

У 1850 році заарештований, але незабаром був звільнений. У 1856 році Огарьов емігрував до Великобританії і жив у Лондоні. Разом з Герценом, який був його близьким другом, очолював Вільну російську друкарню. Микола Платонович був одним з ініціаторів і співредактором тижневика «Колокол». Він розробив соціально-економічну програму знищення кріпосного права через організацію селянської революції і розвинув теорію «російського соціалізму», висунуту Герценом.

У соціалістичних поглядах Огарьова важливу роль грали народницькі тенденції. Він брав участь у створенні революційної організації «Земля і воля» (1860-1861).

Перу Огарьова належить ряд творів романтичної спрямованості – він є автором кількох поем і безлічі віршів. Найбільш відома його поема «Гумор». Писав він і публіцистику, пропагуючи ідеї реалізму.

У 1865 році Огарьов оселився в Женеві у зв’язку з переїздом з Лондона Вільної російської друкарні, а в 1873 році знову повернувся в Лондон.

Огарьов помер (31 травня) 12 червня 1877 поблизу Лондона, в Грінвічі. Нині прах його спочиває на московському Новодівичому кладовищі.

1901 – Олександра Миколаївна Бахметева (нар. 1823), письменниця, почесний член Товариства любителів російської словесності.

1912 – Леон Дьеркс (нар.1838), французький поет.

1936 – Карл Краус (Karl Kraus) (нар. 1874), австрійський письменник, критик, блискучий есеїст.

1943 – Ганс Гейнц Еверс, німецький письменник.

1972 – Едмунд Вілсон (Edmund Wilson) (нар. 1895), американський критик, письменник.

1997 – Булат Шалвович Окуджава (нар. 1924), російський поет, композитор, бард, прозаїк, сценарист.

Народився 9 травня 1924 року в Москві в сім’ї партійних працівників. У 1937 році батьки Булата Окуджави були арештовані, батько – розстріляний, мати – заслана. Після арешту батьків жив з бабусею.

У 1940 році переїхав до родичів в Тбілісі, в 1942 році добровольцем пішов на фронт. Після закінчення війни вступив до Тбіліського державного університету, після закінчення якого працював учителем сільської школи в Калузькій області, потім – в Калузі.

У 1955 році, після повернення матері з табору, вступив у КПРС. У 1956 році він повернувся в Москву і почав виступати з авторськими піснями. З 1956 по 1961 роки працював у видавництві «Молода гвардія», в «Літературній газеті», в літературному об’єднанні «Магістраль».

У 1961 році він дебютував як прозаїк з автобіографічною повістю «Будь здоровий, школяр». Після 1961 року офіційно не працював, займався творчістю. У 1962 році став членом Спілки письменників СРСР.

У 1968 році у Франції і Польщі були випущені перші диски з піснями Булата Окуджави. В СРСР диски з його піснями стали випускати тільки в середині 70-х років ХХ століття. У 1990 році Окуджава вийшов з КПРС, почав брати активну участь в політичному житті країни. Був членом комісії з помилувань при Президенті РФ; підписав «Лист 42-х» (1993); був членом комісії з Державних премій РФ.

23 червня 1993 в Парижі відбувся останній концерт Булата Окуджави.

Булат Окуджава – один з найвідоміших представників жанру авторської пісні, його пісні та пісні на його вірші прозвучали більш ніж в 80-ти фільмах, серед них такі популярні кінокартини як «Біле сонце пустелі», «Зірка привабливого щастя», «Білоруський вокзал», «Ключ без права передачі». Серед найбільш відомих його пісень – «Ваше благородіє», «Опівнічний тролейбус», «Бери шинель, пішли додому», «Ми за ціною не постоїмо», «Надії маленький оркестрик», «Черговий по квітню», «Пісня про Арбаті», «Грузинська пісня» і багато інших.

Помер Булат Окуджава 12 червня 1997 в Парижі, похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.

У 1997 році заснована Державна премія імені Булата Окуджави, лауреатами якої стали Олександр Городницький, Юлій Кім, Олександр Дольський, Белла Ахмадуліна та інші.

2009 – Георгій Олександрович Вайнер (нар. 1938), радянський і російський письменник, журналіст.

Георгій Вайнер, молодший з двох братів, народився в Москві 10 лютого 1938 року. Отримав юридичну освіту в Московському заочному інституті, закінчив його в 1960 році. В одній групі з ним навчався інший майбутній письменник – Микола Леонов. Закінчивши інститут, Георгій працював електромеханіком, техніком, інженером, потім прийшов у багатотиражну газету в якості журналіста. Через деякий час Георгій став кореспондентом ТАСС.

У 1967 році побачила світ перша повість-детектив братів Георгія і Аркадія Вайнерів «Годинник для містера Келлі», ще через рік – друга повість «Навпомацки опівдні». Їх сюжети багато в чому взято з реального життя. З найбільш відомих творів братів Вайнерів слід згадати: «Я, слідчий” (1970), «Візит до Мінотавра» (1972), «Ліки проти страху», «Гонки по вертикалі», «Петля і камінь в зеленій траві», «Євангеліє від ката»…

Але найзнаменитішим романом став роман «Ера милосердя», випущений в 1976 році. Сталося це завдяки тому, що за його мотивами був знятий один із найбільш видовищних радянських багатосерійних фільмів – “Місце зустрічі змінити не можна».

Всього з-під пера Вайнерів вийшли 152 книги, за їхніми сценаріями поставлені 22 фільми. Георгій Вайнер жив у США з 1990 року. Там він працював головним редактором газети «Новое русское слово». Не забув він і про книги – в 2000 році вийшла його книга «Той, що примножує печаль», а в 2003 році опубліковано її продовження – «Райський сад диявола». Разом зі своїм братом, Аркадієм Вайнером, Георгій Вайнер займає вельми помітне місце серед письменників детективного жанру.

Георгій Олександрович пішов з життя 12 червня 2009 року.

Події дня:

1901 – художник Джон Тенніел покинув журнал «Панч», в якому кожного тижня протягом 50 років з’являлися його карикатури. Всесвітню популярність майстру принесли ілюстрації до книг Льюїса Керролла про пригоди маленької Аліси в Країні Чудес та Задзеркалля.

1945 – у Франції скасована цензура друку, що була введена під час війни.

1990 – в СРСР відмінена цензура.

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 56

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!