11 червня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1811 – Віссаріон Григорович Бєлінський, російський літературний критик, публіцист, філософ і демократ.

Народився в Свеаборзі (нині Суоменлінна, Фінляндія) в родині флотського лікаря.

Дитинство Віссаріона пройшло в Пензі. У 1829-1832 роках він навчався на словесному відділенні Московського університету. Юнацькі ідеали привели його у філософський гурток, в якому брали участь найбільш обдаровані студенти, з яких згодом вийшли дуже впливові діячі російської літератури та громадського життя. В цьому гуртку Бєлінський знайшов друзів, які йому співчували і поділяли його прагнення. Серед них – Герцен, Огарьов, Станкевич, Кетчер, Корш, і багато інших.

Еволюція поглядів Бєлінського супроводжувалася посиленням критичного ставлення до філософського ідеалізму, і релігійні переконання молодості поступаються місцем настроям явно атеїстичним.

У 1845 році Бєлінський пише Герцену, що «в словах “Бог” і “релігія” бачу темряву, морок, ланцюги і батіг». Ці настрої пізнього Бєлінського цілком симптоматичні: у російському західництві починає домінувати ідеологія політичного радикалізму. Цією ідеологією повні і твори самого Бєлінського.

Крім літературних оглядів, Бєлінський написав чудові статті про Державіна, Лермонтова, Майкова, Полежаєва, Марлинського, Пушкіна та інших, про російську народну поезію, що представляють повну історію нашої літератури від Ломоносова до смерті Пушкіна.

Помер Бєлінський від сухот (26 травня) 7 червня 1848 року в Петербурзі.

1832 – Жюль Валлес (Jules Vallès) (пом. 1885), французький письменник і політичний діяч, революціонер, учасник комуни 1871 року.

1857 – Антоній Грабовський (Antoni Grabowski) (пом. 1921), польський інженер-хімік, поет, «батько поезії на есперанто».

1899 – Ясунарі Кавабата, японський письменник, лауреат Нобелівської премії 1968 року «за письменницьку майстерність, яка передає єство японської свідомості». Автор повістей «Сніжна гора», «Тисячокрилий журавель», романів «Стогін гори», «Стара столиця» та ін.

1914 – Юрій Сотник (пом. 1997), дитячий письменник («Еліксир Купрум Еса», «Ясновидиця»).

1925 – Вільям Стайрон (William Styron), американський письменник, лауреат Пулітцерівської премії («Довгий марш», «Підпали цей будинок», «Софі робить вибір»).

Народився 11 червня 1925 року. Закінчивши Девідсон-коледж у Даремі, в кінці Другої світової війни Вільям йде служити в армію. Після закінчення війни Страйтон навчається в Університеті Дьюка, де в 1947 році отримує ступінь бакалавра мистецтв з англійської мови.

Після закінчення навчання Стайрон влаштувався у видавництво McGraw-Hill. Його перший роман «Лягаємо в морок» був опублікований в 1951 році. Твір отримав позитивні відгуки літературних критиків. Після публікації роману Страйтон перебрався до Європи. Тут у 1953 році він стає одним із засновників журналу Paris Review.

У 1967 році виходить роман «Зізнання Ната Тернера». Цей роман Страйтона, що викликав гострі дискусії, приніс письменникові премію Пулітцера. Головний герой роману – баптистський проповідник Нат Тернер, який очолив повстання американських чорношкірих рабів – зображується релігійним фанатиком, якого переслідують фантазії про сексуальне насильство над красивою 18-річною білою дівчиною Маргарет. В СРСР роман довгий час не видавався, «Літературна газета» опублікувала рецензію марксиста Герберта Аптекера, що звинувачував автора в спотворенні «образу народного героя».

Наступний великий роман Стайрона “Вибір Софі» також викликав неоднозначну реакцію. У ньому Страйтон розповідає про полячку, яка пережила нацистський концтабір Освенціум. У 1983 році роман був екранізований, актриса Меріл Стріп отримала «Оскар» за роль Софі.

Стайрон помер 1 листопада 2006 року в віці 81 року від пневмонії.

1925 – Жан-П’єр Шаброль (Jean-Pierre Chabrol), французький письменник.

1929 – Георгій Рудольфович Граубін, письменник і поет, автор віршів для дітей.

1941 – Євген Володимирович Харитонов (пом. 1981), поет, прозаїк, драматург, режисер.

1953 – Іван Едуардович Новицький, поет.

1959 – Х’ю Лорі, актор, письменник і музикант, популярність якому принесли насамперед ролі в британських комедійних телесеріалах.

1970 – Веня Д’ркін (справжнє ім’я Олександр Литвинов), російський бард, поет, музикант.

Народився в Україні під Свердловськом у селищі Должанський Луганської області.

Батько Литвинова – директор школи. Мати – вчитель математики. З 7 років Олександр писав вірші, з 12 – малював і писав маслом картини, вчився грати на гітарі, а з 14 років керував шкільним ВІА.

Школу Олександр закінчив із золотою медаллю і вступив до Ризького військово-політичного училища, але вчитися там не став – відразу ж перевівся в Донецький політехнічний інститут на геологорозвідувальний факультет, але навчання перервалася службою в армії.

У 1991 році Олександр Литвинов збирає колектив «Давай-Давай», і тоді ж знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Поліною (Пем).

Навесні 1994 року Олександр виступає на фестивалі «Оскольська Ліра», де жартома заявляє, що він Веня Диркін з Максютовки, і під цим псевдонімом він стає лауреатом. Восени цього ж року Д’ркін з Пем переїжджають до Свердловська, де Веня працює вчителем фізики в старших класах. У тому ж році у них народжується син Денис.

З 1996 року Веня Д’ркін працює в Москві. Його чарівність, різносторонні таланти, щирість і харизматичність приваблюють безліч шанувальників. У березні 1997 Д’ркін за три дні записує альбом «Все буде добре» …

У жовтні того ж року йому поставили діагноз «лімфогрануломатоз». 21 серпня 1999 Веня Д’ркін помер в місті Корольов Московської області. Його могила у Свердловську.

Хвороба відбилася на творчості Олександра: багато з його пізніх пісень є якби закликом не витрачати час життя даремно. В пам’ять про Веню Д’ркіна проводяться музичні фестивалі «ДрФест», «Вестень Свят Літа» і «Венічкіна веселка».

В цей день померли:

1932 – Олександра Дмитрівна Львова (нар. 1849), письменниця.

1936 – Роберт Ірвін Говард, американський письменник-фантаст.

1937 – Мате Залка (справжнє ім’я Бела Франкль) (Máté Zalka – Béla Frankl), угорський письменник-комуніст, генерал під час Громадянської війни в Іспанії.

Народився 23 квітня 1896 року в місті Матольчі (Угорщина) в родині сільського корчмаря.

Освіту здобув у комерційному училищі. Коли почалася 1-а світова війна, Бела Франкль був покликаний в якості молодшого офіцера в австро-угорську армію і воював в Італії та на Східному фронті.

У 1916 році під Луцьком він був узятий у полон російськими військами. Як і безліч інших австро-угорських військовополонених (Ярослав Гашек, Бела Кун), він був натхнений революцією 1917 року в Росії і перейнявся соціалістичними ідеями. Приєднавшись до комуністичного руху, в 1920 році вступив заочно в заборонену Угорську комуністичну партію.

Мате Залка бився на фронтах Громадянської війни в Росії, брав участь у селянських повстаннях в тилу Колчака, а з 1919 року став бійцем Сибірської партизанської армії. Після з’єднання партизан з основними силами Східного фронту Червоної Армії з 1920 року перебував на командних посадах, і брав участь в 1921-1923 роках у придушенні повстань селянських військ Нестора Махна.

Творчість Мате Залки присвячено переважно військовій тематиці та інтернаціональній співпраці.

Він загинув 11 червня 1937 року в боях поблизу Уеска.

1961 – Архієпископ Лука (у миру Валентин Феліксович Войно-Ясенецький), релігійний філософ, богослов, письменник і хірург, архієпископ Кримський і Сімферопольський.

Його доля, що представляє собою поєднання служіння Богу з успішною науковою діяльністю, унікальна. У ряді джерел наводиться цікавий діалог:

«На урядовому прийомі Сталін запитав єпископа Луку:

- Ну, що, хірург, ти багато операцій зробив, а чи бачив ти коли-небудь людську душу?

- Мені багато разів доводилося робити операції на голові й розкривати черепну коробку, але я ніколи не бачив розуму. А ми знаємо, що розум існує, – відповів єпископ Лука ».

Помер Войно-Ясенецький у сані архієпископа Кримського і Сімферопольська 11 червня 1961 року в Сімферополі. Канонізований Російською Православною Церквою в чині новомучеників і сповідників Російських для загальноцерковного шанування у 2000 році.

1974 – Юліус Евола (Julius Evola) (нар. 1898), італійський мислитель, езотерик і письменник.

Події дня:

1632 – Робінзон Крузо повернувся до Англії, пробувши у відсутності 35 років, із них більше 28 років – на безлюдному острові. (Даніель Дефо, «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, який прожив двадцять вісім років у повній самотності на безлюдному острові біля берегів Америки поблизу гирл річки Оріноко, куди він був викинутий після корабельної аварії, під час якої весь екіпаж корабля, окрім нього, загинув, з викладом його несподіваного звільнення піратами, написані ним самим»).

1842 – вийшла у світ поема Миколи Гоголя «Мертві душі».

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 101

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!