10 липня в історії книжкового світу


В цей день народилися:

1792 – Фредерік Марріет, англійський письменник, автор пригодницьких романів.

Народився в Лондоні, в сім’ї комерсанта Джозефа Марріета, «принца торгівлі» та члена Парламенту. З дитячих років хлопчик марив про море, і навіть кілька разів намагався втекти на корабель. У результаті батьки дозволили йому вступити в Королівський Військово-морський флот. Марріет служить як гардемарина на борту фрегата під командуванням лорда Кохрейна, доля якого пізніше буде надихати Марріета як письменника.

Під час своєї служби Фредерік пережив битву поблизу Жиронди, порятунок курсанта, що потрапив за борт, захоплення багатьох судів біля Середземноморського узбережжя Іспанії і захоплення замку Монгат. У 1809 році Марріет підхопив малярію і повернувся до Англії. Трохи пізніше він ще кілька років присвячує службі на флоті. Дослужився до чину капітана 3-го рангу 13 червня 1815.

Надалі Марріет став займатися наукою, а результатом чого став винахід рятувальної шлюпки. Своїм відкриттям він заслужив золоту медаль від Королівського товариства порятунку на водах і прізвисько «Lifeboat», тобто рятувальна шлюпка.

У листопаді 1830 року він прощається з морем, вирішує піти у відставку і цілком присвятити себе літературі. Його роботи, які він публікував і раніше, стали з’являтися регулярно, найбільший успіх приніс йому «Мічман Ізі», опублікований в 1836 році.

Марріет в цей період здійснює подорожі по Канаді та США, а потім в 1839 році обживається в Лондоні. Тут він спілкується в літературному колі Чарльза Діккенса та інших талановитих письменників. Марріет був названий Членом Королівського суспільства в честь визнання його винаходу та інших досягнень.

У 1843 році він переїхав на маленьку ферму в Ленге Манор в Норфолку, де і помер 9 серпня 1848. Його дочка Флоренс Марріет пізніше стала відомою письменницею і актрисою.

1855 – Горпина Матвіївна Крюкова (пом. 1921), народна сказительниця.

1863 – Сергій Толстой (пом. 1947), російський радянський композитор, музичний етнограф, син Л. М. Толстого.

1871 – Марсель Пруст, французький письменник і філософ.

Народився в Парижі. Його батько обіймав важливу посаду в міністерстві охорони здоров’я. У 9 років у Марселя виявили астму, якою він страждав впродовж усього подальшого життя. З одинадцяти і до вісімнадцяти років Марсель вчився в паризькому ліцеї Кондорсе і домігся великих успіхів у літературі та філософії. У 1889 році він склав випускні іспити на звання бакалавра.

Поступаючись бажанню батьків, Марсель Пруст починає вивчати право в Сорбонні, але навчання він не закінчив. В цей час Пруст відвідує модні літературні та художні салони, сам починає писати. У 1894 році він публікує першу книгу віршів у прозі, яка, однак, залишається практично непоміченою. Пруст також пробує себе в критиці, пише журналістські есе й оповідання, займається перекладами. Однак, його не залишає ідея написати роман.

Після смерті батьків у 1905 році Пруст отримує солідну спадщину. У той же час його здоров’я помітно погіршується, і він живе затворником, продовжуючи багато писати. У 1911 році він закінчує першу версію свого знаменитого роману «У пошуках втраченого часу», що складається з 3-х частин: «Втрачений час», «Під покровом дівчат в цвіту» і «Знайдений час».

Довгий час він не може знайти видавця для свого об’ємного твору. Зрештою книга була випущена за рахунок автора видавцем Бернаром Грассе. У другій версії «Пошуків» було вже 5 частин: «У напрямку до Свану», «Під покровом дівчат в цвіту», «У Германтів», «Содом і Гоморра» і «Знайдений час».

У листопаді 1913 року виходить в світ перша частина «Пошуків» – роман «У напрямку до Свану», який був досить холодно зустрітий читачами і критикою. Наступні томи були випущені видавництвом «Галлімар» в 1916 році. Пруст продовжував правити свій твір до останнього дня свого життя.

У 1919 році за роман «Під покровом дівчат в цвіту» Прустом була присуджена престижна Гонкурівська премія.

18 листопада 1922 Марсель Пруст помер в Парижі від запалення легенів.

У 1999 році дві найбільші мережі книжкових магазинів Франції провели серед своїх покупців опитування з метою виявити 50 кращих творів 20 століття. Під номером 2 в цьому списку фігурував роман «В пошуках втраченого часу», на першому ж місці розташувався роман «Сторонній» Альбера Камю.

1890 – Віра Михайлівна Інбер (пом. 1972), російська радянська поетеса і прозаїк («Синові, якого немає», «Напівголосно», «Анкета часу», «Пулковський меридіан»).

1902 – Ніколас Гильен Батіста (Nicolás Guillén Batista) (пом. 1989), кубинський поет, антифашист, антимілітаристом («Пісні для солдат», «Іспанія», «Все моє»).

1905 – Лев Абрамович Кассиль, радянський письменник («Кондуїт і Швамбрания», «Воротар республіки», «Дорогі мої хлопчики”).

Народився в Саратовській губернії в родині лікаря і вчительки музики.

Навчався в гімназії, після революції перетвореної в Єдину трудову школу. З дитинства долучився до творчості: був редактором і художником рукописного журналу для дітей у бібліотеці-читальні.

У 1923 році він поступив на фізико-математичний факультет Московського університету. До третього курсу почав серйозно думати про літературну працю. Через рік написав своє перше оповідання, яке було надруковане в 1925 в газеті «Новини радіо». Весь вільний час віддавав читанню російської класики.

У 1927 був притягнутий Маяковським до роботи в журналі «Новий ЛЕФ», потім співпрацював з журналом «Піонер», публікував актуальні нариси в газеті «Відомості».

В цей період виходять в світ перші книги Кассіля для дітей, у тому числі автобіографічні повісті «Кондуїт» і «Швамбрания», які йому принесли загальне визнання і читацьку любов. Зображуючи події 1-ї світової війни і Лютневої і Жовтневої революцій 1917 року через призму сприйняття дітей з сім’ї середнього інтелігентного кола, Кассиль з невичерпним дотепністю показує життя двох маленьких хлопчиків-братів у сім’ї і поза домом, поломку старої гімназії і перші роки становлення радянської «єдиної трудової» школи.

Глибоке знання системи цінностей сучасної йому молоді, тяжіння до зображення людей екстремальних і творчих професій (спортсменів, льотчиків, художників, акторів), визначили тематику творів Кассіля, написаних для дітей і юнацтва. Такі романи «Воротар Республіки» (1938), «Хід білої королеви» (1956), «Чаша гладіатора» (1960).

Частина творів була написана Кассилем спільно з М.Поляновскім, в тому числі «Вулиця молодшого сина» (1949), що отримала Державну премію 1951 року і «Так було».

Кассиль залишив також оповідання, багато з яких присвячені будням Великої Вітчизняної війни, добре знайомим Кассилю з власного досвіду військового кореспондента, і дітям на фронті і в тилу.

У 1965 році Кассиль був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. Багато років викладав в Літературному інституті ім. М. Горького.

Помер Кассиль в Москві 21 червня 1970 року. Похований на Новодівичому кладовищі.

1918 – Джеймс Олдрідж, англійський письменник і громадський діяч австралійського походження («Справа честі», «Останній дюйм», «Син землі чужої»).

В цей день померли:

1901 – Василь (Васил) Друмов (Архімандрит Климент Тирновський), болгарський письменник, драматург і громадський діяч.

1915 – Важа-Пшавела (справжнє ім’я Лука Павлович Разікашвілі) (нар. 1861), грузинський письменник.

1968 – Георгій Михайлович Стабовой, український режисер, сценарист і драматург.

Події дня:

1790 – При допиті видавець книги «Подорож з Петербурга в Москву» назвав ім’я автора – Олександр Радищев.

1930 – Заснований Московський державний бібліотечний інститут (нині – Московський державний університет культури і мистецтв).

Автор: alla

Можливо вас зацікавить:
 

Переглядів: 218

Є що сказати? Залиште свій відгук прямо зараз!